НАСИЛЬСТВО ЯК ІНСТРУМЕНТ КОНСОЛІДАЦІЇ ВЛАДИ В СТАНОВЛЕННІ ТОТАЛІТАРНИХ ПОЛІТИЧНИХ СИСТЕМ

НАСИЛЬСТВО ЯК ІНСТРУМЕНТ КОНСОЛІДАЦІЇ ВЛАДИ В СТАНОВЛЕННІ ТОТАЛІТАРНИХ ПОЛІТИЧНИХ СИСТЕМ Анотація.У статті досліджено феномен політичного насильства як важливого інструмента консолідації влади під час становлення тоталітарних політичних систем.Акцентовано, що насильство в таких режимах є не лише засобом контролю та придушення опору, а й фундаментальним механізмом формування політичної ідентичності, легітимації влади та створення «нової соціальної реальності».Проаналізовано історичні приклади функціонування насильства у становленні тоталітарних систем ХХ ст.-сталінізму, нацизму, маоїзму, які демонструють універсальність насильницьких механізмів у процесах централізації влади та політичного домінування.Показано, що у цих системах воно набуває інституційного характеру, проникає в усі сфери суспільного життя -від економіки до культури -і підкріплюється ідеологічною пропагандою, що виправдовує його «необхідність» для досягнення вищих цілей держави.Мета дослідження полягає у визначенні сутності насильства як системоутворювального елемента тоталітарних політичних режимів, а також в аналізі його функцій під час легітимації влади та консолідації суспільства навколо панівної ідеології.У роботі застосовано системний, історико-порівняльний та соціокультурний методи, що дали змогу розкрити комплексний характер політичного насильства як соціального феномена.Результати дослідження показують, що тоталітарне насильство функціонує як комплексний інструмент політичної влади: воно поєднує фізичний примус, психологічний вплив і символічні практики підкорення.Через пропаганду, контроль над інформаційним простором і переписування історичної пам'яті відбувається його легітимація як «морального обов'язку» громадянина перед державою.Здійснено порівняльний аналіз історичних моделей тоталітаризму з сучасними тенденціями авторитаризації у світі, де відроджується риторика «державної безпеки», що виправдовує насильницькі методи управління.У висновках підкреслено, що насильство в тоталітарних системах -не інструмент політичної боротьби, а сутність владних відносин, де контроль над тілом і свідомістю громадянина перетворюється на основу легітимності режиму.Воно має подвійну функцію: забезпечує стабільність влади та формує її ідеологічну самоідентичність, створюючи замкнену 12(17) 2025 1607 систему, у якій страх, підпорядкування та міфологізація влади взаємно підкріплюють одне одного.Перспективи подальших досліджень полягають у міждисциплінарному аналізі психологічних механізмів прийняття насильства населенням, ролі масової свідомості в підтримці тоталітарних практик, а також у вивченні проявів прихованих форм насильства в сучасних політичних процесах.