МОСКОВСЬКА ДИПЛОМАТІЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ ПРОТИ УКРАЇНИ: СТРАТЕГІЯ ПРОТИДІЇ ТА УРОКИ ЗАХИСТУ НАЦІОНАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ

МОСКОВСЬКА ДИПЛОМАТІЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ ПРОТИ УКРАЇНИ: СТРАТЕГІЯ ПРОТИДІЇ ТА УРОКИ ЗАХИСТУ НАЦІОНАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ Анотація.У дослідженні простежується еволюція російської дипломатичної традиції від практик Московського князівства до сучасної зовнішньополітичної поведінки рф.Порівняння політичних фігур О. Горчакова, А. Громика та С. Лаврова дає змогу виокремити стійкі інструменти впливу: примус, маніпулювання контекстом, селективне трактування міжнародного права, тиск через інформаційні та психологічні операції.Мета полягає у виявленні ключових рис переговорного стилю як компонента імперської школи дипломатії, заснованої на демонстрації сили й експлуатації технологій впливу на свідомість у парадигмі "постправди ".Особливу увагу приділено дипломатичним практикам А. Громика та їх трансформаціям у радянсько-пострадянській традиції.Зазначається, що сам образ "містера Ні", сформований західною пресою, закріпив репутацію переговорної лінії, яка спиралася на зволікання процесу, мінімізацію поступок та постійне тестування меж прийнятного.Це не єдине можливе пояснення.Інтерпретація жорсткості може бути результатом балансу сил часів холодної війни, однак порівняльний аналіз демонструє сталість цієї поведінкової моделі й у XXI столітті.Методологія спирається на міждисциплінарний підхід із поєднанням історико-політичного, психологічного та компаративного аналізу.Такий підхід дає змогу поєднати емпіричні дані з практикою сучасних переговорів.Водночас існує обмеження.Частина джерел є інтерпретативними або фрагментованими, що вимагає критичного добору та порівняння альтернативних трактувань.Наукова новизна полягає у системному співставленні переговорної практики московсько-царського, імперського, радянського та сучасного періодів, що дозволяє виявити інерційні елементи: жорстку позиційність, стратегічне затягування часу, багаторівневу дезінформацію, спроби легітимізації політичної мети через гібридні інструменти.Показано, що переговори за участю російської дипломатії здебільшого не орієнтуються на модель win-win; структура комунікації побудована на 12( 17) 2025 197 конфліктогенних механізмах: монополізації інформації, психологічному тиску, створенні фальшивих дилем.Обґрунтовується необхідність системної підготовки представників оборонного сектору, оскільки відсутність фахових навичок у переговорах формує асиметрію на користь сторони, що активно використовує гібридні методи.Практичне значення полягає у розробленні підходів до формування навчальних програм і тренінгів для сектору безпеки й оборони -моделювання "жорстких переговорів", вивчення інформаційних операцій, інституційний аналіз дипломатичного процесу.Це створює підґрунтя для підвищення ефективності українських переговорних команд.