ДОКТРИНАЛЬНА МОДЕЛЬ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПРИВАТНИХ ВІЙСЬКОВИХ КОМПАНІЙ В УМОВАХ ВОЄННИХ ТА ГІБРИДНИХ КОНФЛІКТІВ

ДОКТРИНАЛЬНА МОДЕЛЬ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПРИВАТНИХ ВІЙСЬКОВИХ КОМПАНІЙ В УМОВАХ ВОЄННИХ ТА ГІБРИДНИХ КОНФЛІКТІВ Анотація.У статті обґрунтовано комплексну доктринальну модель кримінально-правової відповідальності приватних військових компаній (далі -ПВК) та їх персоналу, спрямовану на подолання «дефіциту відповідальності» в умовах активного залучення ПВК до сучасних воєнних та гібридних конфліктів.ПВК дедалі частіше застосовуються як інструмент реалізації гібридних стратегій, що дозволяє державам здійснювати збройні операції без офіційного оголошення війни та без визнання фактичної участі у бойових діях.Такий формат використання сили формує режим плаузибельного заперечення, за якого держава може правдоподібно відмежовуватися від дій виконавців і мінімізувати політичні та юридичні наслідки.У межах гібридних конфліктів ПВК виступають багатофункціональними учасниками, які виконують військові, політичні, інформаційно-психологічні, логістичні та розвідувальні завдання, що суттєво впливає на безпекове середовище в регіонах нестабільності.Зокрема, ПВК забезпечують реалізацію зовнішньополітичних, економічних та енергетичних інтересів держави-замовника; виступають посередниками між державними структурами та локальними незаконними воєнізованими формуваннями; беруть участь у формуванні дезінформаційних та пропагандистських наративів.Сукупність цих чинників створює «сіру зону» між війною та миром, у межах якої атрибуція дій і встановлення контролю значно ускладнюються.У війнах четвертого покоління (4G) ПВК сприяють трансформації збройного насильства від відкритих міждержавних зіткнень до прихованих, багаторівневих та легітимаційно розмитих форм протиборства.Це зумовлює потребу у вдосконаленні механізмів кримінально-правової та міжнародноправової відповідальності, зокрема у сфері атрибуції дій приватних учасників, визначенні ступеня державного контролю, кваліфікації воєнних і терористичних злочинів, а також застосуванні універсальної та екстериторіальної юрисдикції.Актуальність дослідження посилюється інституалізацією ПВК (зокрема ПВК «Вагнер») як інструмента агресії Російської Федерації проти України. 12(17) 2025 708Метою дослідження є розроблення моделі, що інтегрує норми міжнародного гуманітарного права (далі -МГП), міжнародного кримінального права (далі -МКП) та права міжнародної відповідальності держав для забезпечення принципу невідворотності покарання.Методологію дослідження становлять порівняльно-правовий аналіз, кейс-аналіз матеріалів російської збройної агресії, а також оцінка моделей регулювання ПВК, включно з інструментами «м'якого права» (Документ Монтре, ICoC).Результатом дослідження є доктринальна матриця багатовекторної відповідальності, що включає: 1) індивідуальну відповідальність за тяжкі міжнародні злочини; 2) командну відповідальність за критерієм «знання або повинність знати»; 3) корпоративну відповідальність юридичних осіб за порушення обов'язків щодо контролю.Запропоновано рекомендації щодо уніфікації дефініцій ПВК та їх відмежування від найманства, удосконалення багатофакторного тесту атрибуції, звуження імунітетів у частині тяжких злочинів, застосування міжнародної сертифікації постачальників послуг та впровадження санкційних механізмів.Практична значущість для України полягає у необхідності нормативного визначення ПВК, розширення екстериторіальної юрисдикції щодо тяжких порушень МГП/МКП, створення спеціалізованих слідчих підрозділів, а також інтеграції положень Документа Монтре, ICoC та міжнародних стандартів ISO у діяльність сектору безпеки та оборони.Подальші дослідження доцільно спрямувати на розробку кількісно вимірюваної матриці атрибуції для гібридних конфліктів та стандартизованих протоколів прийнятності цифрових, супутникових і OSINT-доказів.