ІДЕОЛОГІЧНО-ПРАВОВА СПАДЩИНА УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛІСТИЧНОГО РУХУ СЕРЕДИНИ ХХ СТОЛІТТЯ

ІДЕОЛОГІЧНО-ПРАВОВА СПАДЩИНА УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛІСТИЧНОГО РУХУ СЕРЕДИНИ ХХ СТОЛІТТЯ Анотація.У статті досліджується ідеологічно-правова спадщина українського націоналістичного руху ХХ століття, зокрема, автор наголошує на необхідності правової оцінки документи доби національно-визвольних змагань українців.Автор звертається до аналізу рішень III Надзвичайного Великого збору ОУН (1943 року), які зумовили еволюційні трансформації у концепції Української держави, одним з засадничих принципів у новій програмі націоналістичного руху стала теза, що «ідеалом нової суспільності є вільна людина», а майбутній політичний режим названо спочатку «новим ладом», який згодом був названий «демократичним ладом», оскільки мав усі притаманні йому риси.У статті висвітлюється перехід ОУН від ідеології тоталітаризму до демократичних основ побудови Української держави.Так, серед очільник, проводу ОУН (б) та ОУН (м) як найбільш прийнятна пропонується концепція парламентської демократичної республіки, а ефективним інструментом проти хиб демократії вважали високий рівень політичної культура мас, який слід виховувати; запровадження загального виборчого права, щоб бачити волевиявлення та бажання всіх громадян держави.Автор зауважує, що концепція суспільно-політичного устрою майбутньої Української держави, запропонована ідеологами ОУН, була кардинально новою та несхожою на інші, що до того часу існували в Україні, а також не була запозиченою, калькою з чужих джерел.У статті автор зазначає, що головною ідеєю українських націоналістів того періоду була побудова Української Самостійної Соборної Держави (УССД), яка, на думку С. Бандери, могла б забезпечити українському народові повну волю, всебічний свобідний розвиток, добробут, соціальну справедливість і справжнє народоправство.Проаналізувавши інструктивні матеріали ОУН (б) та УПА, автор робить висновок, що авторитетні і впливові структури українського національновизвольного руху навіть під час військових дій передбачали можливість залучення громадськості до управління державою.