ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ КУЛЬТУРНОГО ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЯК ЧИННИК ЗМІЦНЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ КУЛЬТУРНОГО ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЯК ЧИННИК ЗМІЦНЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ Анотація.У статті здійснено науковий аналіз державного регулювання розвитку культурного та інтелектуального потенціалу як одного з базових чинників зміцнення національної безпеки України.Підкреслено, що сучасна парадигма безпеки виходить за межі традиційного військово-політичного розуміння та охоплює гуманітарний, культурний, освітній, науковий та інформаційний виміри.Обґрунтовано, що саме інтеграція культурного та інтелектуального капіталу у систему державного управління формує основу стійкості суспільства, його здатність до саморозвитку, інноваційного мислення та стратегічного передбачення.Проаналізовано еволюцію підходів до національної безпеки, розкрито зміст і функції культурного та інтелектуального потенціалу як ресурсів державної стабільності.Доведено, що сучасна безпекова політика України вимагає посилення гуманітарного компонента через створення нових інституційних механізмів, формування системи захисту інтелектуальної власності, підтримку культурної ідентичності та забезпечення інформаційного суверенітету.Здійснено оцінку стану культурного та інтелектуального капіталу в умовах війни, виявлено основні проблеми: інституційну фрагментарність, кадрову деградацію, нерівномірність регіонального розвитку, втрату людського потенціалу та інформаційні загрози гуманітарному простору.На основі проведеного дослідження сформульовано пропозиції щодо вдосконалення механізмів державного регулювання у гуманітарній сфері.Зокрема, рекомендовано створити міжвідомчу координаційну платформу з питань культурного та інтелектуального капіталу, розробити національну 12( 17) 2025 818 концепцію гуманітарної безпеки, запровадити цифрові інструменти моніторингу, розвивати регіональні центри культурної стійкості, підтримувати освітні та наукові ініціативи, спрямовані на відновлення і примноження людського потенціалу.Аргументовано, що культура, знання, освіта та інтелектуальна творчість мають бути розглянуті як системоутворювальні ресурси безпеки, здатні забезпечити довготривалу стабільність і конкурентоспроможність держави.Проведене дослідження дало змогу підтвердити, що гуманітарна сфера є невід'ємною частиною стратегічного управління національною безпекою.Посилення ролі культурного й інтелектуального капіталу відкриває перспективи формування нової управлінської культури, орієнтованої на людину, знання, інновації та духовні цінності, що становлять основу державної стійкості та європейського поступу України.