СПОСОБИ НЕЗАКОННОГО ПЕРЕПРАВЛЕННЯ ОСІБ ЧЕРЕЗ ДЕРЖАВНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ В ПУНКТАХ ПРОПУСКУ

СПОСОБИ НЕЗАКОННОГО ПЕРЕПРАВЛЕННЯ ОСІБ ЧЕРЕЗ ДЕРЖАВНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ В ПУНКТАХ ПРОПУСКУ Анотація.У статті розглядаються способи незаконного переправлення осіб через державний кордон України в пунктах пропуску з акцентом на організаційно-поведінкові механізми, правові аспекти та проблеми доказування.Мета дослідження -комплексне вивчення організаційно-технологічних, кримінально-правових і соціально-кримінологічних складових явища з урахуванням сучасних трансформацій, зокрема під впливом воєнного стану, мобілізації та змін у режимі функціонування пунктів пропуску.У роботі систематизовано класифікацію способів переправлення (схованки в транспорті та багажі, документальна фальсифікація, маскування під легальні перевезення, інсайдерське сприяння, інформаційні та цифрові ухили, мережеві логістичні схеми), проаналізовано поділ ролей у типових групах, тактику таймінгу та використання вразливих процедур, а також особливості маскування під комерційні чи гуманітарні перевезення.Окрему увагу приділено кримінально-правовій кваліфікації діянь за ст.332 КК України: розглянуто об'єктивні та суб'єктивні ознаки даного кримінального правопорушення.Проаналізовано проблеми доказування вітчизняної практики -встановлення ролей організаторів і посередників, доведення участі службовців, розмежування між переправленням і торгівлею людьми, а також збір цифрових і технічних доказів у складних мережевих розслідуваннях.На підставі огляду сучасних досліджень і практичних випадків виокремлено основні прогалини: брак детальної операційної інформації щодо реального функціонування схем у пунктах пропуску, недостатній междисциплінарний підхід, обмеженість 12( 17) 2025 832 доказової бази та потреба в удосконаленні процедур міжвідомчого обміну інформацією.Результати дослідження дозволяють запропонувати напрямки підвищення ефективності превентивних заходів і кримінально-правового реагування: посилення внутрішніх контролів і антикорупційних механізмів у службах, впровадження ризик-орієнтованих процедур огляду і аналітики, вдосконалення методів збору цифрових доказів, а також підвищення рівня міжнародної співпраці у виявленні транснаціональних мереж переправлення.Практична значущість роботи полягає у формуванні науково-обґрунтованих рекомендацій для правоохоронних і прикордонних органів та у внеску в наукову дискусію щодо адаптації правової відповіді на сучасні виклики у сфері охорони державного кордону.