ОХОРОНА ОБ’ЄКТІВ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ У ЛІСОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ: НАЦІОНАЛЬНИЙ ТА МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД

ОХОРОНА ОБ'ЄКТІВ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ У ЛІСОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ: НАЦІОНАЛЬНИЙ ТА МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІДАнотація.Актуальність дослідження зумовлена зростанням ролі інтелектуальної власності в трансформації лісового господарства та необхідністю узгодження цивільно-правових механізмів її охорони з імперативними вимогами екологічного законодавства.Метою статті є проаналізувати правове регулювання об'єктів права інтелектуальної власності в лісовому господарстві в національному та міжнародному вимірах із позиції цивільного права з урахуванням норм екологічного права щодо забезпечення екологічної стійкості лісів.Методи дослідження ґрунтуються на поєднанні формальноюридичного аналізу норм Цивільного кодексу України, спеціального законодавства про авторське право, патентне право (винахід), нетрадиційні рішення (селекційні досягнення) та засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг (знаки для товарів і послуг) із системним аналізом екологічного законодавства (Лісовий кодекс України, законодавство про оцінку впливу на довкілля та охорону довкілля).Використано порівняльно-правовий метод для зіставлення української моделі з підходами ЄС і міжнародними інструментами, а також метод правового моделювання для розроблення конструкції «екологічної ліцензії».Встановлено двоєдину природу об'єктів права інтелектуальної власності в лісовому господарстві, адже вони є елементом цивільного обороту і водночас чинником впливу на екологічну стійкість лісів.Доведено, що в Україні екологічні вимоги функціонують переважно як зовнішні обмеження здійснення виключних прав, тоді як у праві ЄС формується модель екологічно обумовленого права, де допуск об'єкта права інтелектуальної власності на ринок залежить від недопущення деградації лісів.Запропоновано авторську модель узгодження цивільного й екологічного права, що ґрунтується на функціональній