ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ РЕСУРСНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АГРАРНОГО СЕКТОРУ В УМОВАХ ІМПОРТОЗАЛЕЖНОСТІ

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ РЕСУРСНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АГРАРНОГО СЕКТОРУ В УМОВАХ ІМПОРТОЗАЛЕЖНОСТІ Анотація.У статті здійснено теоретико-методологічне обґрунтування формування державної політики ресурсного забезпечення аграрного сектору України в умовах імпортозалежності.Актуальність дослідження зумовлена посиленням зовнішньоекономічних, геополітичних і безпекових викликів, що призводять до порушення ланцюгів постачання матеріально-технічних ресурсів і підвищують уразливість аграрного сектору до дефіциту критично важливих матеріально-технічних ресурсів.Обґрунтовано, що за сучасних умов ресурсне забезпечення виходить за межі суто ринкових процесів і набуває ознак самостійного об'єкта державної політики, тісно пов'язаного із забезпеченням стійкості аграрного сектору та продовольчої безпеки держави.У межах дослідження імпортозалежність аграрного сектору розглянуто як управлінську вразливість, що формується внаслідок структурної асиметрії між внутрішнім виробничим потенціалом і зовнішніми джерелами постачання ресурсів.Показано, що така вразливість не може бути нейтралізована виключно ринковими механізмами і потребує цілеспрямованого державного впливу, орієнтованого на зниження критичних ризиків і підвищення передбачуваності ресурсного забезпечення.Узагальнення вітчизняних і зарубіжних наукових підходів дозволило сформувати інтегровану теоретико-методологічну рамку аналізу ресурсного забезпечення аграрного сектору, що поєднує категорії імпортозалежності, уразливості та стійкості.Обґрунтовано доцільність застосування цих категорій для оцінювання стану ресурсного забезпечення та визначення пріоритетів державної політики в умовах зовнішньоекономічних і безпекових ризиків.Встановлено, що ефективність державної політики ресурсного забезпечення залежить від здатності поєднувати антикризові заходи з довгостроковими стратегіями зниження структурної імпортозалежності, а також від рівня інституційної координації між органами публічної влади.Зроблено висновок, що формування державної політики ресурсного забезпечення аграрного сектору має ґрунтуватися на інтеграції галузевого,