ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ НОРМОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК РІЗНОВИДУ ЮРИДИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ НОРМОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК РІЗНОВИДУ ЮРИДИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Анотація.У статті здійснено комплексний теоретико-правовий аналіз нормотворчої діяльності як різновиду юридичної діяльності крізь призму філософії права, теорії соціального регулювання та діяльнісного підходу.Обґрунтовано методологічну доцільність розмежування понять «нормотворчість» і «правотворчість», систематизовано основні доктринальні підходи до їх співвідношення та визначено місце нормотворчої діяльності у структурі правової системи.Доведено, що нормотворчість є складним соціокультурним, історично зумовленим і ціннісно орієнтованим процесом, який формується під впливом міфології, релігії, моралі, мистецтва та науки як первинних і похідних форм нормативного регулювання суспільних відносин.Проаналізовано історичні витоки нормотворення, зокрема роль тотемізму, табу та міфу як ранніх регуляторів поведінки, що забезпечували соціальну впорядкованість, стабільність спільнот і легітимацію нормативних приписів.Акцентовано увагу на діяльнісній природі нормотворчості, її творчому, системному та ціннісному характері, а також на взаємозв'язку правових норм із соціальними потребами, культурними трансформаціями, науковими знаннями та етичними стандартами суспільства.Окреслено цілі та етичні засади нормотворчої діяльності, серед яких пріоритетне місце посідають забезпечення прав і свобод людини, демократична легітимація правового регулювання, соціальна справедливість, відкритість і участь громадськості у нормотворчому процесі.Зроблено висновок, що нормотворчість виступає ключовим чинником розвитку права, ефективності правової системи та необхідною умовою формування гуманістичного й демократичного правопорядку в сучасному суспільстві.