НАЦІОНАЛЬНИЙ СПРОТИВ ЯК ІНСТРУМЕНТ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ СПРОТИВ ЯК ІНСТРУМЕНТ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ Анотація.У статті досліджено національний спротив як інструмент державної політики у сфері національної безпеки України в умовах воєнного стану та зростання гібридних загроз в сучасних умовах.Актуальність теми статті зумовлена необхідністю переосмислення традиційних підходів до забезпечення національної безпеки та посилення ролі публічного управління у формуванні стійкості держави.Обґрунтовано, що національний спротив виходить за межі суто військового феномена і охоплює комплекс управлінських, соціальних та безпекових механізмів, спрямованих на залучення населення та територіальних громад до захисту держави.Проаналізовано ключові складові національного спротиву, зокрема територіальну оборону, рух опору та цивільно-військове співробітництво, а також їх місце у системі публічного управління.Визначено, що ефективність державної політики у цій сфері залежить від рівня координації між органами державної влади, місцевого самоврядування, військовими структурами та інститутами громадянського суспільства.Особливу увагу приділено проблемам інституційної спроможності на місцевому рівні, нормативно-правового забезпечення та підготовки населення до участі в національному спротиві.На основі узагальнення наукових підходів і практики реалізації безпекової політики в Україні окреслено основні проблеми функціонування системи національного спротиву, серед яких виділено фрагментарність управлінських рішень, недостатню інтеграцію складових спротиву та обмеженість стратегічного планування.Запропоновано напрями вдосконалення державної політики, що передбачають формування цілісної міжвідомчої моделі управління, посилення ролі територіальних громад, розвиток механізмів цивільно-військового співробітництва та впровадження системної підготовки населення.