КАДРОВА ПОЛІТИКА У СФЕРІ ВІЙСЬКОВО-МЕДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВІЙНИ: УПРАВЛІНСЬКО-ГАЛУЗЕВИЙ ВИМІР

КАДРОВА ПОЛІТИКА У СФЕРІ ВІЙСЬКОВО-МЕДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВІЙНИ: УПРАВЛІНСЬКО-ГАЛУЗЕВИЙ ВИМІР Анотація.У статті здійснено комплексний аналіз кадрової політики у сфері військово-медичного забезпечення України в умовах повномасштабної війни.Обґрунтовано, що кадрове забезпечення військової медицини є не лише галузевою проблемою системи охорони здоров'я, а виступає стратегічним компонентом державної політики у сфері національної безпеки та оборони.Проаналізовано сучасний стан кадрового забезпечення військово-медичної служби.Визначено ключові дисбаланси, серед яких: дефіцит медичних кадрів, недостатній рівень підготовки до умов бойових дій, нерівномірний розподіл персоналу між фронтовими та тиловими підрозділами, високі ризики професійного вигорання.Особливу увагу приділено нормативно-правовим і доктринальним засадам формування кадрового потенціалу військово-медичної служби, зокрема Воєнно-медичній доктрині України та Концепції військової кадрової політики в системі Міністерства оборони України на період до 2028 року.Проаналізовано інституційні обмеження системи підготовки військовомедичних кадрів.Встановлено, що у правовому полі (Воєнно-медична доктрина України) єдиним закладом вищої військової освіти визначено Українську військово-медичну академію (м.Київ).ЇЇ випускники отримують спеціалізовану військово-медичну освіту і служать у підрозділах та частинах Збройних Сил України.Визначено, що 2/3 цивільних закладів вищої медичної освіти мають спеціалізовані кафедри військової підготовки та медицини катастроф, випускники яких є офіцерами запасу.На даний час роль медичних університетів приватної форми власності у підготовці кадрів для сфери військово-медичного забезпечення у правовому полі залишається нерегламентованою.Акцентовано увагу на подальшому розвитку інтегрованої моделі кадрової політики у сфері військово-медичного забезпечення України в умовах тривалої війни, основу якого становлять практичні кейси країн НАТО.Це передбачає тісну взаємодію військової та цивільної систем охорони здоров'я, стандартизацію підготовки, створення гнучких механізмів підготовки та мобілізації медичного персоналу.Сформульовано ключові