ВІЙСЬКОВО-ЦИВІЛЬНА ВЗАЄМОДІЯ У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ БЕЗПІЛОТНОЇ АВІАЦІЇ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

ВІЙСЬКОВО-ЦИВІЛЬНА ВЗАЄМОДІЯ У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ БЕЗПІЛОТНОЇ АВІАЦІЇ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИАнотація.У статті досліджується військово-цивільна взаємодія у сфері використання безпілотної авіації як важливий елемент забезпечення національної безпеки України в умовах сучасних безпекових викликів.Актуальність теми зумовлена стрімким зростанням ролі безпілотних літальних апаратів (БпЛА) у системі оборони та безпеки держави, а також активним залученням цивільних суб'єктів до процесів їх розробки, постачання, експлуатації, навчання операторів і технологічного супроводу.Така практика суттєво трансформує традиційні підходи до організації оборонної діяльності та потребує наукового осмислення з позицій національної безпеки.У межах дослідження проаналізовано теоретико-правові засади військово-цивільної взаємодії у сфері використання безпілотної авіації, зокрема особливості нормативно-правового регулювання залучення цивільних суб'єктів до забезпечення застосування БпЛА.Встановлено, що чинне законодавство України лише частково охоплює відповідні процеси та не забезпечує комплексного регулювання військово-цивільної взаємодії у цій сфері, внаслідок чого практичні механізми співпраці випереджають рівень їх інституційного та правового оформлення.Значну увагу приділено аналізу практичних форм військово-цивільної взаємодії в Україні, зокрема матеріально-технічному забезпеченню сил оборони безпілотними системами, участі цивільних суб'єктів у підготовці операторів БпЛА та розвитку технологічних і інноваційних рішень.Показано, що цивільний сектор відіграє системну роль у забезпеченні спроможностей сил оборони, водночас така взаємодія здебільшого здійснюється на основі неформалізованих управлінських рішень і горизонтальних комунікацій.У статті також ідентифіковано ключові проблеми військово-цивільної взаємодії у сфері використання безпілотної авіації, серед яких фрагментарність координації між суб'єктами, обмежена стандартизація технічних і освітніх процесів, а також ризики у сфері інформаційної та кібербезпеки.За результатами дослідження обґрунтовано необхідність переходу від