Наукова істина як регулятивний ідеал пізнання

Стаття присвячена проблемі істинності наукового знання в контексті сучасних методологічних дискусій. Актуальність дослідження зумовлена розмиванням меж між наукою, псевдонаукою та пропагандою в умовах інформаційного хаосу, використанням наукової риторики для маніпулятивних цілей, що загострює потребу в чітких критеріях демаркації обґрунтованого знання від його імітацій. Мета статті – обґрунтувати розуміння наукової істини як регулятивного ідеалу пізнання, що зберігає орієнтацію на об'єктивність, уникаючи водночас крайнощів наївного реалізму та деструктивного релятивізму. Методологічну основу дослідження становлять порівняльний аналіз класичних концепцій істини, історико-філософська реконструкція постпозитивістських дискусій у філософії науки ХХ століття та функціональний аналіз ролі ідеалу істини в організації наукової діяльності. Результати дослідження засвідчують, що класичні концепції істини – кореспондентна, когерентна та прагматична – фіксують важливі аспекти пізнавальної діяльності, проте жодна з них не надає остаточного розв'язання проблеми істинності наукового знання. Філософія науки ХХ століття, від верифікаціонізму Віденського кола до методології науково-дослідних програм І. Лакатоса, продемонструвала неможливість як повної верифікації, так і остаточної фальсифікації теорій, виявивши історичну мінливість самих стандартів раціональності. Концепція істини як регулятивного ідеалу, що спирається на кантівську традицію розрізнення конститутивних і регулятивних принципів розуму, пропонує збалансовану епістемологічну позицію: істина функціонує як горизонт пізнання, спрямовуючи дослідницьку діяльність без гарантії остаточного досягнення. Виокремлено шість функцій ідеалу істини в організації науки: нормативну, мотиваційну, критичну, інтегративну, демаркаційну та селективну. Проаналізовано критерії наближення до істини – емпіричну адекватність, пояснювальну силу, передбачувальну здатність, простоту, узгодженість із корпусом знань – та продемонстровано їхнє значення як інструментів протистояння псевдонауці й пропаганді в сучасних умовах.