Презумпції як інструмент судового доказування в цивільному процесі

Судове доказування займає центральне місце серед інститутів цивільного процесуального права, що призводить до зростання уваги до процесуальних процедур, які супроводжують цей інститут. Доказування у цивільному процесі не має бути консервативним інститутом, оскільки розвиток та ускладнення суспільних відносин зумовлюють необхідність постійного вдосконалення як матеріально-правових, так і процесуально-правових механізмів. Актуальність дослідження обумовлена тим, що чинне цивільне процесуальне законодавство не містить легальних дефініцій "судового доказування" та "презумпцій", що породжує необхідність звернення судової практики до доктринальних положень під час вирішення конкретних справ, а також відсутністю єдності наукових підходів до цих ключових категорій досліджуваного інституту. Особливої значущості в цьому контексті набувають правові презумпції як специфічний інструмент судового доказування, покликаний забезпечити процесуальну економію, баланс між сторонами та ефективний судовий захист цивільних прав. Актуальність теми посилюється також впливом європейських стандартів справедливого судочинства, сформульованих у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практиці Європейського суду з прав людини, а також реформуванням цивільного процесуального законодавства України, зокрема прийняттям нової редакції Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України). У статті аналізуються окремі дискусійні аспекти застосування презумпцій у системі судового доказування в цивільному процесі.