Формування компетентностей глобальної мобільності шляхом використання віртуальних академічних обмінів та транснаціональних альянсів

Актуальність дослідження зумовлена поглибленням процесів цифрової трансформації вищої освіти та зростанням ролі віртуальних форм інтернаціоналізації в умовах обмеженої фізичної академічної мобільності. За цих обставин особливої значущості набуває формування компетентностей глобальної мобільності, що забезпечують ефективну участь здобувачів освіти та науково-педагогічних працівників у транснаціональному освітньому й науковому просторі. Водночас відсутність усталених підходів до інституційної інтеграції віртуальних академічних обмінів і недостатня узгодженість освітніх стандартів ускладнюють реалізацію потенціалу таких форматів. Метою статті єнаукове обґрунтування теоретичних і практичних засад формування компетентностей глобальної мобільності в системі вищої освіти шляхом використання віртуальних академічних обмінів і транснаціональних альянсів закладів вищої освіти в умовах цифрової інтернаціоналізації освітнього середовища. Методи дослідженнявключають теоретичний аналіз наукових джерел з проблем інтернаціоналізації вищої освіти, компетентнісного підходу та цифрової мобільності, порівняльний аналіз моделей віртуальної академічної мобільності, узагальнення досвіду діяльності транснаціональних альянсів закладів вищої освіти, а також систематизацію аналітичних даних щодо оцінювання освітніх результатів. Результати. Охарактеризовано зміст і структурні компоненти компетентностей глобальної мобільності в умовах віртуальної академічної взаємодії. Встановлено, що ефективне формування таких компетентностей потребує інституційної інтеграції віртуальних обмінів у формальні освітні програми, узгодження результатів навчання та використання спільних критеріїв оцінювання. Доведено, що віртуальні формати академічної мобільності за наявності відповідних організаційно-педагогічних механізмів є функціонально еквівалентними традиційним формам міжнародної мобільності. Виявлено основні науково-практичні проблеми, пов’язані з цифровою нерівністю, фрагментарністю академічного визнання та асиметрією освітніх стандартів. Висновки. Встановлено, що віртуальні академічні обміни та транснаціональні альянси закладів вищої освіти можуть розглядатися як сталий і відтворюваний інструмент формування компетентностей глобальної мобільності за умови їх системної інституціоналізації. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розробленням валідованих інструментів оцінювання компетентностей глобальної мобільності, емпіричним аналізом довгострокових освітніх ефектів участі у транснаціональних альянсах і вдосконаленням механізмів інтеграції віртуальної мобільності у системи забезпечення якості вищої освіти.