«Нове бачення» людини у світі й «антропність» науки в контексті сучасного розвитку штучного інтелекту: філософсько-методологічні розвідки

Метою статті є філософсько-методологічний аналіз трансформації уявлень про людину в сучасному науковому пізнанні в умовах розвитку штучного інтелекту та обґрунтування поняття «антропність науки» як методологічного принципу осмислення співвідношення людини, природи й техносфери. Методи. Методологічну основу дослідження становлять філософсько-рефлексивний і міждисциплінарний підходи, методи системного та структурно-функціонального аналізу, а також елементи еволюційної й синергетичної методології. Результати.Показано, що класичне уявлення про людину як зовнішнього спостерігача щодо науки втрачає сенс з точки зору синергетики, вчення про ноосферу, термодинаміки реальних процесів та сучасного антропного космологічного принципу. Обґрунтовано положення про те, що сучасна наука дедалі більше актуалізує включеність людини в природні, соціальні та технічні процеси, відтак, потребує переосмислення поняття «антропність науки». Доведено, що штучний інтелект доцільно розглядати не лише як інструмент, а й як гібридну онтологічну форму, яка виникає у взаємодії технічного, інформаційного та соціального вимірів і впливає на умови людського буття. Виявлено обмеження інструменталістських підходів до ШІ та окреслено евристичний потенціал емерджентних і постгуманітарних концепцій. Наукова новизна полягає в концептуалізації антропності науки як загальнонаукового методологічного принципу та в обґрунтуванні онтологічного статусу штучного інтелекту як фактору трансформації сучасних уявлень про людину. Висновки. «Нове бачення» людини у світі пов’язане з відмовою від редукціоністських моделей пізнання й стосується утвердження відповідального, антропно зорієнтованого розуміння науки й технологій.