РОЗДІЛ І. КОНЦЕПТУАЛЬНІ СУПЕРЕЧНОСТІ ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СТРАТЕГІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ В УКРАЇНІ : ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

Здійснено критичний аналіз сучасної політики ідентичності України крізь призму декількох ключових документів: Закону України «Про основні засади державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності», Стратегії розвитку культури в Україні на період до 2030 року» та «Стратегії утвердження української національної та громадянської ідентичності на період до 2030 року». У контексті теоретичних настанов щодо усвідомлення ідентичності та нації виявлено специфічне позиціонування національної ідентичності у двох векторах державного планування: безпековому, що трактує культуру як сталий ресурс спротиву, та політичному, спрямований на соціальне проєктування громадянської лояльності. Обґрунтовано доцільність застосування теорії «злиття ідентичності» та постколоніальної оптики як методологічних інструментів для подолання цієї дихотомії, що дозволить інтерпретувати національний спротив як процес відновлення суб’єктності та реальної деколонізації.