ПРИРОДА ЯК МОДЕЛЬ ФОРМОТВОРЕННЯ : ЕВОЛЮЦІЯ БІОМОРФНИХ ПРИНЦИПІВ У МИСТЕЦТВІ, АРХІТЕКТУРІ ТА ДИЗАЙНІ

Розділ монографії присвячено комплексному аналізу біоморфного формотворення як міждисциплінарного явища, що визначило еволюцію художніх, архітектурних та дизайнерських практик від кінця ХІХ до першої чверті ХХІ століття. Простежено трансформацію природної форми – від декоративних інтерпретацій стилю ар нуво та інтуїтивного біоморфізму авангарду до структурно обґрунтованих методів органічної архітектури, архітектурної біоніки та параметричного моделювання. Розглянуто внесок художніх практик і теоретичних моделей модернізму (Ж. Арп, Ж. Міро, Д’Арсі Томпсон, Н. Габо) у формування морфогенетичної логіки, що стала підґрунтям подальшого біоінспірованого проєктування. Досліджено розвиток біоморфних стратегій у промисловому та предметному дизайні – від ранніх експериментів із гнутою фанерою та аеродинамічної естетики стрімлайну до біодизайну, біоміметики, цифрової оптимізації форми, застосування біоматеріалів і технологій біофабрикації. Наскрізно продемонстровано, що природа функціонує не лише як джерело художніх алюзій, а як фундамент конструктивної, матеріальної та екологічної раціональності, що визначає сучасні тенденції формотворення.