РОЗДІЛ ХІ. ТРАНСФОРМАЦІЇ МИСТЕЦЬКИХ ПРАКТИК ЛАВІНІЇ ФОНТАНИ В РАННЬОМОДЕРНІЙ КУЛЬТУРІ БОЛОНЬЇ ТА РИМУ

Актуальність дослідження. Жінки ранньомодерного періоду італійської культури мали «значну культурну силу як художниці, меценатки та споживачки мистецтва» (М. Гаррард). Проте з огляду на обмежені економічні, політичні ролі, майнові права, їх обмежений доступ до освіти та влади, «для жінок не було відродження – принаймні, не в епоху Відродження» (Д. Келлі). Мета дослідження – з’ясувати специфіку трансформацій мистецьких практик художниці Лавінії Фонтани у ранньомодерний період італійської культури Болоньї та Риму. Методологія дослідження базується на комплексному підході, що складається з історичних методів: біографічного, історико-хронологічного, історико-порівняльного, а також іконографічного та іконологічного. Дослідження засновано на принципах об’єктивності та логічності в поєднанні з науковими підходами з позицій соціально-антропологічного детермінізму та діалектичного взаємозв’язку історико-культурного контексту та життєвого світу особистості, що дало змогу досягти обґрунтованих результатів. Наукова новизна роботи полягає в обґрунтуванні важливості трансформацій мистецьких практик Лавінії Фонтани в ранньомодерній культурі Болоньї та Риму для сучасної культурології, музеєзнавства, мистецтвознавства. Вперше здійснено комплексний розгляд її мистецьких творів у контексті музейних колекцій, поглиблення культурологічного дискурсу, розвитку музейних практик. У результаті проведеного дослідження проаналізовано культурну та мистецьку діяльність жінок у Болоньї, що засвідчує певну свободу виробництва в різних сферах. Виявлено особливу роль Болонського університету (1088 р.), в якому мали право навчатися дівчата, наголошено на культурному впливі патронів та меценатів мистецтва. Висновки. Професійна реалізація жінок-художниць полягає не лише в природі індивідуального генія, а й наявності та доступі до мистецької освіти. Визначено, що у професійному становленні жінок-художниць значною є роль батька-художника, чоловіка, або коханця-митця. Відтак успішнішою художницею могла бути черниця в монастирі, або донька художника в майстерні свого батька. З’ясовано, що завдячуючи навчанню у школі маньєризму, мистецьким та меценатським контактам її батька, художника П. Фонтани, культурному академічному середовищу Болоньї, Л. Фонтана змогла отримати диплом Болонського університету, стати членкинею Римської Академії мистецтв, побудувати успішну кар’єру професійної художниці, отримувати престижні замовлення від італійського нобілітету, кардиналів, Римських пап, іспанського короля, короля та посла Персії на портретний, історичний, міфологічний, релігійний живопис, який нині перебуває у музейних та приватних колекціях світу. Вперше в сучасній історіографії опубліковано заповіт 1593 р. Просперо Фонтани, батька Лавінії. Культурно-мистецькі та соціально-гуманітарні реалії ранньомодерної Болоньї та Риму засвідчують трансформації парадигми сприйняття образу жінки-художниці.