СМІХОВІ ПРАКТИКИ : ВІД ДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ ДО СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ

Розглянуто транс-історичний характер деяких сміхових технік, які посідали помітне місце в давньогрецькій культурі та продовжують успішно використовуватися в сучасній Україні. Зокрема, розглядається характер софістичного дискурсу, сутність якого полягає в навмисній помилці, завдяки якій відбувається логічна підстановка, та різноманітних логічних та семантичних підмін, які викликають комічний ефект. Опонентом софістів був комедіограф Аристофан, у якого викликала спротив релятивізація дискурсу та відмова від пошуків істини та традиційних цінностей грецького полісу. В якості знаряддя боротьби з ідейними супротивниками він також використовував сміхові практики. Доведено, що в наш час софістична сміхова техніка використовується в специфічній «одеській мові». Продемонстровано, що комедії Аристофана вплинули на подальший розвиток європейської культури, причому деякі їхні схеми залишаються продуктивними для сучасного кінематографу. Визначено, що цей зв’язок давньогрецьких та сучасних українських форм сміхової культури пов’язаний не лише з тим, що певні форми комічного мають універсальний характер, але й з тим, що сучасне українське суспільство, як і суспільство часів Аристофана, може оцінюватися в якості перехідного від однієї ціннісної парадигми до іншої, що сприяє зверненню до специфічних сміхових технік.