«Маленькі губки і великі відкриття»

Вперше за 11 років роботи в дитячому садку я набрала дітей першої молодшої групи. Після роботи зі старшою групою чесно боялася: не знала, що робити з цими маленькими чомучками. Пропрацювавши з ними місяць, я зрозуміла, що це найкращий період у розвитку дитини, і моє завдання — не лише навчати, а й виховувати, зацікавлювати та надихати цих маленьких дослідників світу. Дітки 2–3 років — як маленькі губки: вони все сприймають і дуже швидко навчаються. Я вірю, що чим більше вкладеш зараз, тим більше вони винесуть у майбутньому. Тому іноді відходжу від програми і пробую нові ідеї, маленькі експерименти — і дітям це дуже подобається. Одного разу я пофарбувала макарони у формі бантика в чотири кольори. Коли я показала їх дітям, вони здивовано запитали: «А макарони бувають кольорові?» Всі завмерли, дивилися на мене очима, повними здивування, а потім почали сміятися. Вони одразу кинулися брати макарони в руки, рахувати, сортувати кольори та гратися. На одному з занять я вперше дала дітям вату. Спочатку вони боялися її торкатися, але наприкінці кожен створив свого «сніговика» і плескав у долоні, радіючи своєму творінню. Мене зворушило, як вони були щасливі від простого дотику до матеріалу. Якось ми читали казку про трьох поросят. Дітки розплакалися, коли вовк зламав будиночок поросят. Я не розгубилася і запропонувала їм змінити казку та скласти нову разом. Вийшло неймовірно: ми робили будиночки з каміння, конструктора Lego та інших матеріалів. Фантазія дітей була безмежна! Навіть вовку ми збудували окремий будиночок, щоб він більше не турбував поросят. Це заняття показало, як творчо і активно малюки можуть змінювати історію і вчитися через гру та фантазію. Кумедний момент стався під час малювання дощу нетрадиційною технікою: діти роздували фарбу через коктейльні трубочки. Одна дівчинка запитала: «А це не для пиття соку?» Довелося пояснювати, що трубочки можна використовувати і для малювання. Усмішки, сміх і захоплення дітей були просто неймовірні. Малюки так люблять заняття, що лише переступивши поріг групи, запитують: «А коли вже заняття?» Це надихає мене придумувати щось нове щодня, відходити від плану і бачити, як вони відкривають щось нове. Я також люблю виготовляти ігри своїми руками. Коли діти бачать нову гру, їхні очі сяють від захоплення, і вони хочуть грати в неї знову і знову. Це надихає мене вигадувати нові заняття і шукати креативні способи навчання, адже щасливі діти — найкраща нагорода для вихователя. Я зрозуміла, що маленькі діти вчаться найкраще через гру, досліди та цікаві експерименти. Іноді відходити від стандартного плану — це найкращий спосіб зробити навчання захоплюючим і незабутнім. А їхні щасливі обличчя — найкраща нагорода для вихователя.