UNIVERSITY AUTONOMY AS A STRATEGIC GOVERNANCE MODEL IN HIGHER EDUCATION SYSTEMS

Принцип університетської автономії як ключовий фактор інституційної діяльності стаєдедалі помітнішим у реформі вищої освіти. З метою критичного аналізу еволюції концепційуніверситетської автономії, здійснено дослідження критичної суперечності між формальнимиреформами на державному рівні та «реальною автономією», що має місце в університетах.Попри розширення формальної автономії, сучасні реформи у сфері вищої освіти супро-воджуються посиленням механізмів підзвітності, характерних для парадигми Нового публічногоуправління (НПУ). Результати аналізу свідчать, що така комбінація інституційних змін зумовилаглибоке організаційне розшарування. Зокрема, сформувалася окрема ієрархічна виконавчаструктура, зорієнтована на зовнішню підзвітність і функціонування за управлінською логікоюНПУ, яка діє паралельно та нерідко вступає у суперечність із традиційною академічною сферою.Головний висновок полягає в тому, що таке реформування створює глибоку організаційнусуперечність, зумовлюючи виклики узгодженості та ідентичності сучасного університету,оскільки він орієнтується в конкуруючих логіках менеджеріалізму та академічної традиції.