ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ В УПРАВЛІННІ ОСВІТОЮ ЯК МЕХАНІЗМ ПІДВИЩЕННЯ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ РОЗВИТКУ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ

У статті обґрунтовано доцільність розгляду штучного інтелекту як інструментальногомеханізму підвищення результативності державної політики розвитку людського капіталу черезсистему управління освітою. Показано, що в умовах цифрової трансформації традиційнінормативно-інерційні підходи до управління освітньою сферою втрачають ефективність, щоактуалізує впровадження рішень, заснованих на даних, прогнозуванні та ранньому виявленні ризиків. Виокремлено три ключові напрями застосування штучного інтелекту в управлінніосвітою: прогнозно-сценарне планування ресурсів, підтримка індивідуальних освітніх траєкторійта системи раннього попередження відсіву. Окрему увагу приділено етичним аспектам,підзвітності та прозорості алгоритмічних рішень як передумовам легітимності використанняштучного інтелекту в публічному управлінні.