Моделі державно-приватного партнерства

Анотація. У статті досліджується одна з найбільш динамічних форм взаємодії влади та бізнесу – державно-приватне партнерство (ДПП). Актуальність теми зумовлена необхідністю пошуку позабюджетних джерел фінансування для модернізації критичної інфраструктури, особливо в умовах глобальних трансформацій та обмеженості державних ресурсів. Автор підкреслює, що ефективність ДПП залежить не лише від обсягу інвестицій, а й від оптимального вибору моделі взаємодії, яка дозволяє збалансувати інтереси сторін. Здійснено комплексну систематизацію існуючих моделей ДПП, аналіз їхніх структурних характеристик, фінансово-правових механізмів та визначення оптимальних сфер застосування. Дослідження ґрунтується на підходах Світового банку та Європейського Союзу з використанням методів класифікації, порівняльного аналізу та структурно-функціонального моделювання. Визначено кореляцію між моделями ДПП та секторами економіки. Основними перевагами ДПП визначено технологічну модернізацію та підвищення якості публічних послуг, водночас серед ризиків окреслено складність правового регулювання, довгострокову залежність держави від одного оператора та можливе зростання тарифів. Обґрунтовано доцільність розробки адаптивних моделей ДПП для післявоєнного відновлення інфраструктури України.