Боротьба з корупцією як структурний елемент забезпечення верховенства права в Європейському Союзі

У статті досліджується взаємозв’язок між принципом верховенства права та боротьбою з корупцією в праві й офіційних актах Європейського Союзу в умовах глибоких трансформацій правової та інституційної архітектури ЄС, спричинених системними загрозами фундаментальним цінностям Союзу. Обґрунтовується підхід, відповідно до якого корупція у сучасному праві ЄС розглядається не лише як кримінально-правове явище або прояв неефективного врядування, а як структурний чинник, що безпосередньо підриває верховенство права, демократичні інститути, принцип правової визначеності та ефективність правозастосування, особливо у сфері управління фінансовими ресурсами Європейського Союзу. Метою дослідження є комплексний аналіз того, яким чином концепт верховенства права функціонує у праві ЄС як нормативна основа та інституційний критерій формування і застосування антикорупційної політики, а також виявлення еволюції відповідних інструментів ЄС — від переважно «м’яких» механізмів моніторингу, координації та експертної оцінки до умовних, фінансово чутливих та юридично зобов’язальних механізмів захисту бюджету Союзу. У роботі проаналізовано договірні засади компетенції ЄС у сфері протидії корупції, практику Суду Європейського Союзу та вплив міжнародних антикорупційних стандартів, зокрема Конвенції ООН проти корупції, на формування комплексного підходу до цього явища. Показано, що інтеграція антикорупційних вимог у ширший концепт верховенства права зумовила функціональне розуміння цього принципу як системи, що охоплює всі стадії функціонування правової системи — від законотворення та адміністративного правозастосування до судового контролю і виконання рішень. Особливу увагу приділено ролі Механізму співробітництва та перевірки, Щорічних звітів ЄС про верховенство права, а також Регламентів про загальний режим умовності для захисту бюджету ЄС і Механізм відновлення та стійкості, які інституціоналізували зв’язок між дотриманням верховенства права, ефективністю антикорупційних механізмів і доступом держав-членів до фінансових ресурсів Союзу. Зроблено висновок, що боротьба з корупцією на сучасному етапі стала невід’ємним елементом правової архітектури Європейського Союзу та ключовим інструментом забезпечення верховенства права і фінансової стабільності, а також має особливе практичне значення для процесу європейської інтеграції України та адаптації національного законодавства до acquis ЄС.