Стійкість систем опалення міст України в умовах воєнних ризиків

У цій роботі досліджується функціонування системи теплопостачання міста Києва в умовах повномасштабної війни як важливої складової енергетичної та гуманітарної безпеки України. Актуальність дослідження зумовлена масштабними руйнуваннями критичної інфраструктури внаслідок воєнних дій, систематичними ракетними та дроновими атаками на енергетичні об’єкти, а також масовою відсутністю стабільного опалення в житлових будинках, що створює безпосередні загрози для здоров’я населення, умов проживання та соціальної стійкості міста. У роботі проаналізовано структуру та особливості системи централізованого теплопостачання України до початку повномасштабного вторгнення, її залежність від теплоелектроцентралей, природного газу та електроенергії, а також хронічні проблеми, пов’язані зі зношеністю теплових мереж, фінансовою нестабільністю та значними втратами тепла. Окрему увагу приділено впливу війни на систему опалення Києва, зокрема руйнуванню енергетичної інфраструктури, дефіциту ресурсів і кадрового потенціалу, а також організаційним і управлінським викликам в умовах воєнного часу. На основі аналізу статистичних даних, порівняльного аналізу, огляду нормативно-правової бази та, за наявності, результатів соціологічних опитувань визначено ключові технічні, енергетичні, фінансові, управлінські та військово-політичні причини відсутності опалення в більшості житлових будинків Києва. Встановлено причинно-наслідкові зв’язки між воєнними чинниками та вразливістю системи теплопостачання. Також узагальнено міжнародний досвід забезпечення теплопостачання в умовах війни та енергетичних криз (країни Балканського регіону, Ізраїль, держави Балтії) з акцентом на децентралізацію опалення та посилення ролі муніципалітетів і місцевих громад. У дослідженні запропоновано комплекс реалістичних короткострокових, середньострокових і довгострокових рішень для забезпечення теплопостачання в умовах війни та післявоєнного відновлення, включаючи використання мобільних котелень і модульних теплових пунктів, пріоритетне опалення критично важливих об’єктів, децентралізацію системи, впровадження комбінованих енергетичних рішень, а також перехід до енергоефективних будівель, теплових насосів, відновлюваних джерел енергії та реформування системи управління теплопостачанням. Оцінено реалізованість запропонованих заходів з точки зору економічної доцільності, технічних обмежень, ризиків воєнного часу та соціального ефекту.