Мова і мислення у цифровій педагогіці: гуманітарний потенціал філологічного супроводу

Анотація: У статті досліджено гуманітарний потенціал цифрової педагогіки через призму філологічного супроводу як чинника збереження смислу, культури мислення й етичної цілісності освіти. Обґрунтовано, що цифрова трансформація вищої школи, попри свої інноваційні переваги, несе ризик техноцентризму – редукції навчання до технологічної процедури. Зазначено, що мова як універсальний інструмент пізнання виступає ключовим механізмом гармонізації між технологічною раціональністю та гуманітарною свідомістю. Завдяки їй у процесі навчання досягається інтерпретаційний баланс, який перетворює цифрові інструменти на засоби осмислення, рефлексії та культурного розвитку. Розкрито роль філолога як медіатора між алгоритмізованим середовищем і гуманітарним змістом освіти. Показано, що його діяльність виходить за межі викладання мовних дисциплін і охоплює створення мовної екології освіти – простору, де слово функціонує як носій сенсу, етики й культурної пам'яті. Проаналізовано кейси міждисциплінарної взаємодії, у межах яких філолог забезпечує розвиток критичного мислення, риторичної культури та аналітичної грамотності студентів технічних і економічних спеціальностей. Доведено, що філологічний супровід цифрової педагогіки сприяє гуманітаризації освітнього простору, формує здатність студентів мислити інтерпретативно, діяти етично й комунікувати аргументовано. Зроблено висновок, що гуманітарна перспектива цифрової освіти забезпечує збереження інтелектуальної глибини знання, духовної автономії особистості й ціннісної орієнтації освітнього процесу. У центрі нової парадигми цифрової педагогіки – філолог як посередник між технологічним і людським, мова як засіб смислотворення та культура як основа академічної зрілості. Такий симбіоз утверджує цілісну модель освіти, у якій технологічний прогрес підпорядковується гуманітарному змісту, а ефективність поєднується з гідністю слова.