Концептуальний підхід до організаційно-інфраструктурного моделювання надання телемедичних послуг в Україні

Мета. Основною метою дослідження було розробити концептуальний підхід до організаційно-інфраструктурного моделювання надання телемедичних послуг в Україні. Методи. Дослідження базувалося на порівняльному аналізі міжнародних практик (WHO, NHS, CMS, OECD, OTN) та застосуванні методів фінансової оцінки інвестицій. Використано DCF, NPV, IRR і аналіз точки беззбитковості. Розрахунки проведено на 10-річному горизонті з дисконтними ставками 5–15%, різними рівнями впровадження (20%, 50%, 80%) і сценаріями тарифоутворення. Додатково змодельовано інформаційні потоки, фінансові механізми та організаційні структури для кожної з концепцій. Результати. Порівняльний аналіз показав, що централізована модель забезпечує високу керованість і швидке масштабування у кризових умовах, але вимагає значних початкових інвестицій та характеризується ризиком одноточкової відмови. Децентралізована модель створює більше можливостей для регіональної адаптації та стійкості, проте має вищі операційні витрати і складнощі з інтероперабельністю. Найбільш перспективною виявилася гібридна модель, яка поєднує централізоване ядро (єдині реєстри, захист даних) із регіональними хабами. Вона демонструє позитивний NPV із п’ятого року впровадження та IRR понад 12% при сценарії охоплення 50% населення. Економічний аналіз показав, що телемедицина здатна скоротити прямі витрати на хронічних пацієнтів на 10–25%, знизити рівень госпіталізацій на 20% і підвищити продуктивність праці за рахунок скорочення транспортних та часових витрат. За сценарієм середнього охоплення 50% населення інтегральний економічний ефект оцінюється на рівні 1–1,5% ВВП щорічно. Наукова новизна. Уперше в українському науковому полі представлено системну типологізацію організаційних моделей телемедицини з оцінкою їх економічної ефективності на основі фінансово-інвестиційного аналізу. Запропоновано інструменталізовану гібридну модель, адаптовану до умов воєнного стану та післявоєнного відновлення, що враховує цифрові, нормативні, інфраструктурні й кадрові обмеження. Висновки. Телемедицина в Україні є інноваційним інструментом, що сприяє зниженню витрат, зростанню продуктивності та соціальній стійкості. Оптимальним стратегічним рішенням виступає гібридна модель, яка поєднує централізоване управління з регіональною гнучкістю та узгоджується з європейським вектором цифровізації охорони здоров’я.