Трансформація викладацької діяльності в умовах інтеграції інструментів ШІ в освітній процес закладів вищої освіти

Стрімкий розвиток цифрових технологій та їхня інтеграція в освітнє середовище зумовлюють необхідність переосмислення ролі викладача, методів навчання та організації освітнього процесу в закладах вищої освіти. Метою дослідження є комплексний аналіз трансформації професійних функцій викладача, педагогічних підходів та організації навчання в умовах застосування інструментів штучного інтелекту (далі – ШІ), а також визначення їхнього значення для підвищення якості вищої освіти. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові та спеціальні методи пізнання, зокрема аналіз і синтез, індукція та дедукція, системний і структурно-функціональний підходи, порівняльний аналіз, а також узагальнення результатів сучасних наукових досліджень у сфері цифрової трансформації освіти. Результати дослідження доводять, що інтеграція інструментів ШІ зумовлює переорієнтацію викладацької діяльності з трансляційної моделі навчання на фасилітаційну, консультативну та аналітичну, посилюючи роль викладача як модератора освітнього процесу й гаранта академічної доброчесності. Встановлено, що застосування ШІ сприяє персоналізації навчання, оптимізації оцінювання результатів навчальної діяльності та підвищенню ефективності освітніх комунікацій, водночас актуалізуючи ризики, пов’язані з етичними аспектами, захистом даних і формуванням залежності від цифрових технологій. Висновки. Трансформація викладацької діяльності в умовах упровадження інструментів ШІ є об’єктивним і незворотним процесом, що потребує розроблення інституційних політик їхнього застосування, системного підвищення цифрової та ШІ-компетентності викладачів, а також чіткого розмежування функцій людини й технологій в освітньому процесі. Обґрунтовано, що інтеграція ШІ має розглядатися як інструмент підтримки викладача, а не його заміни, що є необхідною умовою забезпечення якості та сталого розвитку вищої освіти.