Експерт з питань права в адміністративному судочинстві України: національна модель та європейські підходи

Статтю присвячено дослідженню правової природи та функціонального призначення інституту експерта з питань права в адміністративному судочинстві України з урахуванням національних особливостей правового регулювання та європейських підходів до використання правових експертних знань. Метою роботи є визначення оптимальної моделі участі експерта з питань права, з’ясування меж допустимого правового аналізу та виявлення ризиків його практичного застосування. Методологічну основу дослідження становлять формально-юридичний, системний, структурно-функціональний і порівняльно-правовий методи, а також аналіз доктринальних джерел, матеріалів законопроєктної діяльності та позицій органів державної влади України. Для зіставлення використано підходи, сформовані у правових системах держав Європейського Союзу. Наукова новизна полягає в комплексному обґрунтуванні меж допустимого правового аналізу експерта з питань права та формуванні оптимальної консультативної моделі його участі в адміністративному судочинстві України. У результаті дослідження встановлено, що інститут експерта (фахівця) з питань права в адміністративному судочинстві України має виключно консультативний характер і не може розглядатися як форма доказування або квазі-доказування. Обґрунтовано, що правовий висновок покликаний виконувати допоміжну функцію у складних правових питаннях, пов’язаних із тлумаченням норм права, застосуванням аналогії закону чи аналогії права, а також із з’ясуванням змісту іноземного права. На підставі доктринального аналізу та узагальнення позицій органів державної влади виокремлено консультативно-інтегративний і формально-нейтральний підходи до використання правових висновків, а також охарактеризовано ризикову (девіантну) практику, що виходить за межі допустимого правового аналізу. Порівняльно-правовий аналіз засвідчив, що в державах ЄС відсутній процесуальний інститут, аналогічний українському експерту з питань права, натомість правові експертні знання використовуються через доктрину, академічні коментарі та судову аргументацію без надання їм процесуального статусу. Зроблено висновок, що подальший розвиток інституту експерта з питань права в адміністративному судочинстві України має здійснюватися шляхом посилення його консультативної природи, чіткого розмежування між правовим аналізом і суддівським розсудом та запобігання ризиковим практикам. Обґрунтовано доцільність удосконалення нормативного регулювання з урахуванням європейських підходів і принципу «jura novit curia».