Іншомовна комунікативна компетентність у полілінгвальному середовищі як багатогранний особистісний ресурс фахівців немовних спеціальностей

Анотація. Мета статті: дослідити та проаналізувати іншомовну комунікативну компетентність як особистісний ресурс. Результати дослідження. Поняття комунікативної компетентності залишається неоднозначним, тоді як її складові, представлені у вітчизняних і західних моделях, мають певні розбіжності. У дослідженні за основу взято українську модель, яка охоплює мовну, мовленнєву, соціокультурну, компенсаторну, освітню та когнітивну компетентності. У сучасному полілінгвальному середовищі акценти зміщуються із дотримання фонетичних норм на здатність до взаєморозуміння для забезпечення успішного спілкування. Методологічна база дослідження спирається на концепцію П'єра Бурдьє, відповідно до якої культурний капітал разом з економічним, соціальним і символічним формує сукупність ресурсів особистості, що визначають її соціальну позицію. Висновки. Мовний капітал розглядається як одна із форм культурного капіталу, яка залежить від інтелектуальних, емоційних і вольових зусиль особистості. Одним із найбільш досліджуваних аспектів цієї теми є економічна цінність мови, що сприяло поширенню терміна «комерціалізація мови». Проте зосередження на мовному капіталі лише з огляду на його перетворення на економічний капітал суттєво обмежує погляд на питання і нівелює можливості врахування інших переваг іншомовної комунікативної компетентності. Вказано, що міжкультурна комунікативна компетентність, як невід'ємна частина програми із опанування будь-якої іноземної мови, допомагає розвинути і поглибити відчуття поваги до мови і культури, що вивчаються, усвідомити власну культуру і виробити необхідні навички задля компетентної, адаптивної комунікації будь-якою мовою. Доведено, що важливу роль відіграє особистість викладача іноземної мови, який свідомо, підсвідомо чи несвідомо впливає на формування та \ або посилення стереотипів, оскільки замість того, щоб сприяти розвиткові міжкультурної комунікативної компетентності, може транслювати власні упередження, культурні шаблони й однобічні інтерпретації соціокультурної реальності, що обмежує формування критичного мислення, міжкультурної чутливості та відкритості здобувачів освіти до іншомовного середовища.