Порівняльна характеристика методів синтезу канонічних форм алгебри Жегалкіна

Анотація. У статті обґрунтовано важливу роль освітнього компонента «Дискретна математика» у професійній підготовці здобувачів вищої освіти галузі знань «Е Природничі науки, математика та статистика» за спеціальністю Е7 «Математика». Опанування цієї дисципліни сприяє не лише засвоєнню теоретичного апарату, а й формуванню у здобувачів ключових когнітивних навичок: здатності обирати адекватні математичні методи для розв'язання прикладних задач та верифікувати умови застосовності математичних тверджень. Метою статті є порівняльний аналіз методів синтезу канонічних форм алгебри Жегалкіна та обґрунтування методичних шляхів розвитку критичного мислення здобувачів під час вивчення цієї теми. Для досягнення мети використано методи дослідження – аналіз наукової літератури в контексті дослідження; вивчення та узагальнення передового педагогічного і власного досвіду роботи у ЗВО, опитування, анкетування. Апробація запропонованих методичних прийомів здійснювалася із застосуванням методів організації педагогічного експерименту в реальних умовах освітнього процесу факультету інформаційних технологій і математики Волинського національного університету імені Лесі Українки. Основні результати. У роботі проаналізовано різні методи побудови поліномів Жегалкіна (метод невизначених коефіцієнтів, метод тотожних перетворень, метод побудови за ДДНФ булевої функції) та наведено відповідні приклади. Доведено, що ефективність кожного методу залежить від кількості змінних булевої функції, форми подання вихідних даних та цільового середовища реалізації. Авторами запропоновано впровадження проблемно-пошукових завдань, що передбачають варіативність розв'язання та організацію дискусій. Це сприяє розвитку вмінь здобувачів продукувати власні ідеї та корегувати їх під впливом аргументів опонентів. Для активізації критичного мислення виокремлено прийоми «навмисної помилки», порівняльного аналізу та аналізу складності. Висновки дослідження підкреслюють, що формування критичного мислення здобувачів найбільш ефективно відбувається у ситуації вибору. Навчання не повинно обмежуватися репродукуванням одного алгоритму; натомість студенти мають самостійно оцінювати складність задачі та обирати найбільш раціональний метод синтезу.