Охорона інформації з обмеженим доступом НАТО та ЄС в Україні у 90-х роках ХХ ст. – першій чверті ХХІ ст.

У статті досліджено еволюцію охорони інформації з обмеженим доступом НАТО та ЄС в Україні у 90-х роках ХХ ст. – першій чверті ХХІ ст. Проаналізовано низку нормативно-правових актів, які були укладені між НАТО, ЄС та Україною у сфері охорони інформації з обмеженим доступом. З’ясовано, що у 90-х роках ХХ століття Україна активно включилася у євроатлантичні процеси. Партнерство з Організацією Північноатлантичного договору та Європейським Союзом вимагало від України приведення у відповідність до їх стандартів і чутливої інформації – інформації з обмеженим доступом. Між Україною та цими організаціями були укладені угоди про безпеку інформації, а також угоди про безпеку класифікованої інформації. У цих документах напрацьовано механізм взаємної охорону інформації з обмеженим доступом. У системі охорони інформації з обмеженим доступом євроатлантичного простору наявні й інші підтримуючі документи – директиви та політики, які регулюють цю сферу. Визначено систему органів державної влади України, а також НАТО та ЄС, відповідальних за забезпечення охорони інформації з обмеженим доступом. З’ясовано, що в Україні такими органами є: Міністерство закордонних справ України, Служба безпеки України, Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України. Саме ці органи здійснюють контроль за передачею, поширенням, зберіганням та охороною інформації з обмеженим доступом НАТО та ЄС в Україні. Від НАТО такими органами є Офіс безпеки НАТО, від ЄС – Управління безпеки Генерального секретаріату Ради ЄС та Департамент безпеки Європейської Комісії. Новизна проведеного дослідження також полягає й у тому, що у ньому представлений аналіз специфічних проблем охорони інформації з обмеженим доступом НАТО і ЄС саме в Україні. Також розглянуто механізми і процедури, які застосовує Україна для охорони цієї чутливої інформації в нашій країні. Підкреслено, що Україна в 90-х роках ХХ ст. – першій чверті ХХІ ст.чимало зробила для приведення свого законодавства до стандартів НАТО та ЄС, адже уже багато років співпрацює з цими організаціями. Крім того, наша країна значно просунулася у напрямку адаптації власної сфери охорони інформації з обмеженим доступом до вимог та стандартів НАТО та ЄС. Методологія дослідження ґрунтується на історико-правовому аналізі та компаративному підході. Також у дослідженні використано порівняльно-історичний метод для дослідження взаємодії між НАТО та ЄС у сфері охорони інформації з обмеженим доступом у 90-ті роки 20 ст. – першій чверті ХХІ століття, та порівняльно-правовий метод для аналізу динаміки імплементації законодавства, яке регулює механізм обігу інформації з обмеженим доступом НАТО та ЄС в Україні. У дослідженні також використовуються теоретичні методи (аналіз, синтез, індукція, дедукція).