Консерватизм: нарис основних напрямів та їхніх засад на тлі зламу епох (неоконсерватизм, палеоконсерватизм, націонал-консерватизм)

Висвітлюються основні засади консервативної ідеології як ідейно-політичного вчення та суспільно-політичного світогляду. Аналізуються основні напрями (течії) консервативної ідеології, які по суті вже являють собою цілком самостійні концепції, що розвиваються разом із геополітичними змінами та суспільно-політичними кореляціями цивілізаційного поступу. Помітне місце в конструкціях сучасних консерваторів посідають проблеми свободи, рівності, влади, держави, демократії. Більшість консерваторів вважає себе захисниками прав людини і головних принципів демократії. Не заперечуючи плюралістичну демократію, вони висловлюються за критичний підхід до неї, визнаючи взаємозв’язок між капіталізмом і демократією. Значна частина консерваторів ставить на перше місце суспільство, яке, на їхню думку, значно ширше від уряду, історично, етично й логічно вище за конкретного індивіда. У другій половині XX ст. – на початку ХХІ ст. традиційний консерватизм вступив у суперечність із тенденціями суспільного розвитку, що зумовило його трансформацію в кілька нових течій (напрямів). Найґрунтовнішими з них стали неоконсерватизм, традиціоналістський консерватизм, ліберальний консерватизм, палеоконсерватизм та націонал-консерватизм, а також з’явилася категорія “нових правих”. Обумовлюються та висвітлюються основні витоки, засади та політико-ідеологічні концепції сучасних концептуальних конструктів і напрямів, що відгалужилися від класичного консерватизму в Сполучених Штатах Америки та в Європі. Вказується на їхні витоки та обґрунтовані відмінності, що були зумовлені як суспільними запитами чи ідейною еволюцією, так і геополітичними чи внутрішніми політичними трансформаціями в контексті розвитку трансатлантичної суспільно-політичної думки так званого Заходу загалом, а також поміж Америкою та Європою зокрема. Аналізуються подібності на відмінності основних конфігурацій сучасного політичного консерватизму: класичного консерватизму, традиціоналістського консерватизму, палеоконсерватизму, консерватизму нових правих, неоконсерватизму, націонал-консерватизму. При цьому відображаються й певні різниці між американськими та європейськими консервативно-світоглядними поглядами тощо і як вони відображаються у політико-ідеологічній площині та у суспільно-світоглядній моделі державного розвитку і системи міжнародних відносин.