Цифровізація зовнішньої політики та публічна дипломатія: досвід Туреччини і Великої Британії

Стаття присвячена дослідженню трансформації зовнішньої політики держави в умовах цифровізації та зростання ролі публічної дипломатії як інструменту просування національних інтересів на міжнародній арені. Здійснено аналіз концептуальних засад публічної дипломатії, а також особливостей інтеграції інформаційно-комунікаційних технологій у зовнішньополітичну діяльність держави (використання соціальних медіа, цифрових платформ та інструментів стратегічних комунікацій). Встановлено, що цифровізація істотно розширює інструментарій публічної дипломатії та посилює її вплив на формування міжнародного іміджу держави. Здійснено аналіз досвіду Туреччини та Великої Британії щодо реалізації публічної дипломатії, як держав, які демонструють її різні моделі. Визначено, що для Туреччини характерним є активне впровадження цифрових інструментів у формуванні зовнішньої політики, поєднання традиційних дипломатичних практик, цифрових комунікацій та публічної дипломатії, але ключовою характеристикою залишається централізація та стратегічна координація в межах президентської системи, що відрізняє Туреччину від більш децентралізованих моделей ЄС і Великобританії. В свою чергу Великобританія, як держава, яка одна з перших впровадила цифровізацію у роботу зовнішньополітичних інститутів, здійснює модернізацію цифрової стратегії, яка спрямована на посилення традиційної дипломатії, розширення впливу та комунікації. Встановлено, що для обох держав характерним є посилення soft power як компоненту сучасної зовнішньої політики через культурні проєкти та освітні ініціативи (British Council, Yunus Emre Enstitüsü), але викликом для Туреччини є цифровий контроль в інформаційній сфері, а для Великобританії – баланс між свободою цифрового простору та державних позицій.