ПОХОДЖЕННЯ ТА ПЕРСОНАЛЬНИЙ СКЛАД КОЗАЦЬКО-СТАРШИНСЬКОГО РОДУ СОЛОНИН у середині XVII – наприкінці XVIII ст.

Актуальність статті зумовлена зростанням наукового інтересу до історії та генеалогії шляхетських, козацько-старшинських і дворянських родів, які відіграли важливу роль у суспільно-політичному та соціокультурному житті України на окремих етапах її історичного розвитку, зокрема в часи існування Української козацької держави в середині XVII – наприкінці XVIII ст. Метою статті є з’ясування походження та встановлення персональний складу роду Солонин у другій половині XVII – наприкінці XVIII ст. Методи дослідження репрезентовані загальнонауковими методами аналізу, синтезу та спеціально-історичними методами – історико-порівняльними й історикогенетичними. Наукова новизна. У статті подано упорядковану за генераційним принципом інформацію про походження та персональний склад роду Солонин у другій половині XVII – наприкінці XVIII ст. Висновки. Рід Солонин походив із української шляхти та вийшов на історичну арену в середині XVII ст. у зв’язку з розгортанням національно-визвольних змагань середини XVII ст. Представники перших поколінь роду Солонин займали помітне місце в середовищі соціально-політичної еліти Північного Лівобережжя, зокрема Чернігово-Сіверщини. Їхня діяльність зосереджувалася в Київському полку, де представники роду Солонин входили до складу полкової старшини, зокрема, посідали уряди козелецького та остерського сотників, мали чини неурядових старшин, входили до міської верхівки та духовенства. Чисельне зростання роду Солонин протягом другої половини XVII–XVIII ст. спричинило його розподіл на окремі гілки. Надалі члени роду завдяки встановленню родинних та корпоративних зв’язків із представниками еліти Гетьманщини змогли зберегти власний високий статус, здобути та примножити родинні маєтності. Після остаточної ліквідації Української козацької держави та інкорпорації її структур до складу Російської імперії члени роду Солонин змогли зберегти свій високий статус. Вони були нобілітовані, внесені до родовідних книг дворянства Чернігівської губернії, а відтак продовжили свою діяльність у нових умовах.