«ДАЛІ НА ЗАХІД, ВІД “СВІТЛОГО МАЙБУТНЬОГО”»: УКРАЇНЦІ У ТАБОРАХ ДЛЯ ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ (на матеріалах мемуарних джерел)

Мета роботи – проаналізувати основні аспекти перебування осіб українського походження у таборах для переміщених осіб західних окупаційних зон Німеччини після завершення Другої світової війни. Завдання роботи: з’ясувати причини та обставини, за яких українці опинились у таборах ПО; висвітлити основні аспекти повсякдення мешканців таборів; розкрити особливості громадсько-політичного та культурно-освітнього життя у таборах ПО; з’ясувати, завдяки яким практикам українці під час перебування у таборах підтримували національну ідентичність і як взаємодіяли з представниками інших націй; дослідити життєві траєкторії переміщених осіб наприкінці 1940-х – на початку 1950-х рр. Актуалізація теми. Після початку широкомасштабного вторгнення рф кілька мільйонів громадян України змушені були виїхати за межі країни. Щодо цієї категорії осіб застосовуються терміни «вимушені мігранти», «воєнні мігранти», «тимчасово переміщені особи». Більшість із них знайшли прихисток у європейських державах, переважно в Польщі, Німеччині, Чехії, отримавши правовий статус «тимчасовий захист». Перед Україною постало завдання повернення вимушених мігрантів та їх соціальна реінтеграція. Вирішення цих складних актуальних завдань вимагає врахування історичного досвіду. Новизна дослідження полягає в тому, що воно є однією з нечисленних спроб комплексного аналізу повсякденного життя осіб українського походження у таборах західних зон окупації Німеччини. Нами залучено широке коло мемуарних джерел та документів, зокрема, опублікованих останніми роками. Методи дослідження: хронологічний, синхронний, порівняльно-історичний, ретроспективний, дослідження соціальної психології. Висновки: аналіз мемуарних джерел та документів дозволяє реконструювати картину повсякденного життя українців у таборах для переміщених осіб та розширює уявлення про початок третьої хвилі української еміграції, що розпочалася після завершенні Другої світової війни.