ПРОТОРЕФЕРЕНДУМНІ ПРАКТИКИ ЗА ДОБИ І. МАЗЕПИ (1690, 1693, 1694 рр.)

Метою публікації є оприлюднення матеріалів волевиявлення на сходах мешканців Гетьманщини з приводу запровадження у 1690-х рр. податку з продажу горілки, а також аналіз цього механізму впливу місцевих громад та різних станів на політику гетьманського уряду. У роботі використано історико-системний метод для вивчення взаємодії гетьманської влади та суспільства у фіскальній сфері, а також застосовано критичний аналіз архівних матеріалів для спростування заангажованих імперсько-російських інтерпретацій соціально-економічної політики гетьмана І. Мазепи. Наукова новизна полягає у введенні до наукового обігу документів протореферендумних практик – своєрідних форм самоврядування та демократичного волевиявлення у Гетьманщині кінця XVII ст. Автор аргументовано доводить, що саме ці механізми в кінцевому підсумку забезпечували стабільність та зростання бюджетних надходжень, збільшення охотницького війська та розвиток інфраструктури, включно з церковним будівництвом. Висновки. Дослідження підтверджує наявність гнучких механізмів управління у Гетьманщині часів І. Мазепи, що дозволяли враховувати голос різних верств населення у процесі прийняття важливих фіскальних рішень. Ці протореферендумні практики є свідченням глибокого коріння самоврядної традиції в Україні. Результатом дослідження стало спростування поширених імперськоросійських інтерпретацій щодо авторитарного характеру правління І. Мазепи. Документально підтверджено, що гетьманська адміністрація залучала населення до обговорення податкових реформ, зокрема щодо оренд на продаж алкогольної продукції, і здійснювала зміни у фіскальній політиці відповідно до рішень громади.