НА ЗАХИСТІ МОВНОГО ПРОСТОРУ ІСТОРИЧНОЇ БАТЬКІВЩИНИ: УКРАЇНСЬКА ДІАСПОРА

Мета статті: визначити роль уведення до наукового обігу матеріалів журналу «Сучасність» (Українське товариство зарубіжних студій, Мюнхен, Німеччина, 1961–1990); цінність цих публікацій для вітчизняної науки як джерельної та архівної бази, їхній внесок в історіографію України, в її загальну історію; представити дослідження учених-емігрантів, спрямовані проти розчинення та поглинання непересічної української культури іншою культурою – російською – та обґрунтоване відкидання загарбницьких претензій Москви; розкрити причини дискримінації української мови, позбавлення її прав в УРСР, лінгвоциду – засобу нищення української нації та русифікації України радянським центром – як продовження і підтримки довголітньої імперської та сталінської політики щодо України. Методологічну основу дослідження становлять принципи історичної справедливості, об’єктивності та системності. Статтю підготовлено на основі історико-бібліографічного підходу. Використано методи: логічний, порівняльний, ретроспективний, історико-ситуаційний, історико-книгознавчий, історико-бібліографічний, історико-хронологічний, історико-генетичний, аналітичний. Методологічні підходи: ентелехійний, аксіологічний, праксеологічний, семіотичний, а також – історичної епістемології, сцієнтистський та ін. Новизна. Уперше як документи епохи, документи з історії України, як джерельна база дослідження із заявленої теми, представлено статті з проблеми стану та захисту української мови в період, який передував проголошенню незалежності України, в зарубіжному періодичному виданні (журнал «Сучасність») протягом 1961– 1990 рр. Це – закарбована в статтях журналу «Сучасність» історія України. Висновки. Відображено мету духовного та творчого руху науковців-емігрантів, який дорівнює обороні національної ідентичності; рідної мови як найбільшої цінності спільноти; потенційні можливості наукової творчості як своєрідної ефективної зброї, спрямованої проти чужоземних зазіхань на нашу історію та культуру.