«ДЕ СИЛА – ТАМ ВОЛЯ»: НАЦІОТВОРЧЕ ЗНАЧЕННЯ РУХАНКИ І СПОРТУ У ПРАЦЯХ ТАРАСА ФРАНКА

Статтю присвячено публіцистичному і науковому доробку Тараса Франка (1889–1971), старшого сина Івана та Ольги Франків, у контексті формування українського спортивного руху в ХХ ст. Мета студії – розкрити творчу індивідуальність Т. Франка як громадського діяча, спортивного журналіста, творця українського національного спорту, представника літературної династії Франків. Методологія дослідження базується на історико-документальних розшуках з використанням біографічного, бібліографічного, культурно-історичного та генологічного підходів. Наукова новизна дослідження полягає в системному осмисленні публіцистичного і наукового доробку Т. Франка на підставі маловідомих та уперше введених у науковий обіг джерел і фактів, які показують роль і значення його у творенні історії українського національного спорту. Висновки. На основі аналізу біографічних даних та зібраного комплексу джерел встановлено, що спорт був наскрізною темою зацікавлень, громадської діяльності, публіцистичної, наукової, малярської, мемуарної творчості Тараса Франка упродовж усього його життя: від юності до старості. Різножанрові публікації (анонси, репортажі, замітки, статті, нариси, спогади) засвідчують бажання автора інформувати суспільство про стан спортивного руху, розбуджувати зацікавлення спортом, стимулювати розвиток різних його видів, а також гуртувати українців на ниві спорту. З’ясовано, що Т. Франко у 1920-х рр. був головою термінологічної комісії, яка мала на меті виробити й усталити українську спортивну термінологію для Галичини і УРСР, а також неодноразово артикулював потребу об’єднання українців як бездержавної нації, розділеної Збручем, на спортивному ґрунті. Як «філософ» спорту, наголошував на тому, що спорт є шляхом для національного відродження українців та важливою базою для мілітарної сили нації.