ГЕТЬМАНСЬКІ ПОСОЛЬСТВА ДО МОСКВИ 1689, 1700, 1702, 1703 рр.

Метою публікації є оприлюднення та аналіз архівного документа «Випис про приїзд та відпуск гетьмана Мазепи з 24 жовтня по 29 листопада 1703 року», що відкриває нові перспективи для дослідження дипломатичного статусу Гетьманщини та її взаємовідносин із Московією у кінці XVII – на початку XVIII ст. У роботі застосовано історико-компаративний метод для зіставлення дипломатичних місій Гетьманщини з аналогічними представництвами інших держав. Проведено критичний аналіз джерел із метою спростування імперських наративів, які трактують відносини між Батурином і Москвою як односторонні відносини підлеглості. Наукова новизна полягає у введенні до наукового обігу унікального документа, що засвідчує чисельність, статус і протокольну вагу гетьманських делегацій. Автор аргументовано доводить, що Іван Мазепа, використовуючи дипломатичні інструменти, зберіг субʼєктність Української держави в умовах протекторату. Документально підтверджено, що Батурин у той період став серйозним політичним гравцем, а відносини з Москвою були прагматичним партнерством. Висновки. Дослідження засвідчує, що Україна в добу Мазепи зберігала ключові ознаки суверенності: власну армію, митну та податкову системи, а також владні інституції. Гетьманські посольства приймалися на рівні делегацій незалежних держав, що свідчило про визнання особливого статусу Гетьманщини з боку Московії. Встановлено, що модель взаємин між сторонами відповідала формату протекторату, а не принизливого васалітету, нав’язаного іншим підкореним народам.