ПОДОРОЖНІ ТВОРИ МАЙКА ЙОГАНСЕНА

Подорожні тексти Майка Йогансена – це не лише відображення особистої пристрасті письменника, але й цікаві літературні експерименти. Мета дослідження – проаналізувати подорожні твори М. Йогансена, розглянувши гіпотезу про можливе започаткування письменником власного мандрівного жанру. Основний метод дослідження – компаративний аналіз мандрівного доробку письменника. Розглянуто тексти «Подорож людини під кепом», «Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести в Слобожанську Швайцарію», «Подорож у радянську Болгарію», «Подорожі у Дагестан», «Під парусом на дубі» та «Кос-Чагил на Ембі». У висновку роботи виявлено закономірність у прояві характерних авторських ознак серед подорожніх текстів М. Йогансена в залежності від назви твору. «Подорожі» більш експериментальні, експресивні та емоційні. Решта ж («Під парусом на дубі» та «Кос-Чагил на Ембі») вирізняється більшою кількістю побутових описів та стриманістю. Попри відсутність представлення нового жанру, встановлюються характерні ознаки подорожніх творів М. Йогансена.