Поняття доказів у кримінальному процесі: від нормативної дефініції до сучасної парадигми доказового права

У статті досліджено поняття доказів у кримінальному процесі в контексті переходу від нормативної дефініції, закріпленої у статті 84 Кримінального процесуального кодексу України, до сучасної парадигми кримінального процесуального доказового права. Проаналі- зовано співвідношення фактів та обставин, інформації, фактичних даних, первинного дже- рела інформації, технічного носія, процесуального джерела та процесуальної форми доказу. Обґрунтовано, що доказ не може бути зведений ні до самого факту, ні до будь-якої інфор- мації про нього, ні до процесуального джерела чи результату виключно судового пізнання. Розкрито об’єктивно-суб’єктивну природу доказу, за якої його фактична основа об’єктивно пов’язана з реальною дійсністю, а виявлення, фіксація, подання, перевірка, інтерпретація та оцінювання здійснюються конкретними суб’єктами кримінального провадження. Дове- дено, що доказ є категорією всього кримінального провадження, а безпосереднє судове до- слідження не є первинним моментом набуття фактичними даними доказового статусу, проте забезпечує найбільш повний рівень їх змагальної перевірки для остаточного судово- го рішення. Визначено суб’єктну універсальність, нейтральність доказового статусу щодо сторони походження, функціональну полівалентність і стадійно-функціональну диференці- ацію доказового значення. Уточнено співвідношення властивостей доказу: належність, до- пустимість і достовірність характеризують окремий доказ, доказова сила відображає його здатність підтверджувати конкретну тезу, а достатність є системно-функціональною характеристикою сукупності доказів. Систематизовано пізнавально-реконструктивні, аргументативно-легітимаційні, контрольно-гарантійні та регулятивно-системоутворю- вальні функції доказу. Порівняльно-правовий аналіз української, американської та німецької моделей підтвердив самобутність української змагальної загальнопроцесуальної моде- лі зі стадійно-функціональною диференціацією доказового значення. Наукова новизна до- слідження полягає у формуванні інтегральної авторської моделі доказу як процесуально оформленого, змагально перевірюваного та функціонально придатного інформаційного відображення юридично значущих фактів та обставин. На підставі одержаних результатів обґрунтовано напрями вдосконалення статей 84 і 94 Кримінального процесуального кодек- су України. Ключові слова: докази; електронні докази; фактичні дані; кримінальне процесуальне доказове право; змагальність; слідчий; дізнавач; прокурор; захисник; слідчий суддя; суд; про- цесуальна форма доказу; властивості доказу; процесуальна доброчесність; досудове прова- дження; судовий розгляд кримінальної справи.