Феномен образності в архітектурі сакрально-меморіальних просторів

Національний університет «Львівська політехніка» 4.2.Феномен образності в архітектурі сакрально-меморіальних просторів У статті досліджується феномен образності в архітектурі сакрально-меморіальних просторів України ХХ-ХХІ століть.Розкривається роль образних рішень як ключових інструментів формування емоційного, символічного та просторового впливу на відвідувача.Аналізується специфіка українського контексту, зумовлена історичними травмами, подіями національно-визвольної боротьби та новітніми воєнними трагедіями, що визначили еволюцію підходів до проєктування меморіальних об'єктів.У роботі окреслено основні типи образності -вертикаль, горизонталь, шлях, порожнеча, ландшафтна та матеріальна складові, -які формують багатовимірний простір пам'яті.Особливу увагу приділено аналізу ключових українських меморіалів, що демонструють перехід від традиційної монументальності до мінімалістичних, концептуальних і феноменологічних рішень, спрямованих на особистісне переживання трагедії.Визначено, що сучасна українська меморіальна архітектура базується на принципах автентичності, стриманості форми, матеріальної чесності, інтеграції природного середовища та створення емоційно-просторових сценаріїв руху.Образність розглядається як фундаментальний механізм комунікації між простором і людиною, що дозволяє трансформувати архітектурний об'єкт у носій історичної пам'яті та колективного досвіду.Результати дослідження можуть бути використані у практиці проєктування сучасних меморіальних комплексів, а також у подальших теоретичних розробках, присвячених архітектурі пам'яті та посттравматичного простору.Ключові слова: образність, сакральна архітектура, меморіальний простір, семіотика, символізм, просторові наративи, архітектурна форма; Вступ.Сакрально-меморіальні простори посідають особливе місце в культурній та архітектурній спадщині суспільства.Вони формуються на перетині архітектури, символічних наративів, емоційного досвіду та колективної пам'яті.Їхнє призначення виходить за межі функціонального чи естетичного -такі простори стають місцями духовного зосередження, опрацювання травматичного досвіду та осмислення історичних подій.Саме тому феномен образності в архітектурі сакрально-меморіальних об'єктів набуває особливої важливості: він забезпечує можливість візуального й емоційного діалогу між простором і відвідувачем.В умовах сучасної України питання формування меморіальної образності набуває нового змісту.Події ХХ століття -численні репресії, Голодомор, Другa світова війна -створили глибокий пласт національної пам'яті, що вплинув на архітектурні практики вшанування загиблих.Однак у ХХІ столітті до цього шару додалися нові трагедії -війна на сході України, Революція Гідності, повномасштабне вторгнення 2022 року.Розширення колективного досвіду втрати й боротьби поставило перед архітекторами завдання створення нових форм меморіального осмислення, здатних передати складність і багатовимірність цих подій.Образність у сакрально-меморіальних просторах формується на кількох рівнях: через композицію території, роботу з масштабом, взаємодію з ландшафтом, світлом, матеріалами, символами, а також через емоційний настрій, що виникає в процесі переживання простору.Архітектура стає засобом комунікації між минулим та сучасним, між історичним фактом і особистим осмисленням відвідувача.Вона здатна трансформувати фізичний простір у носій пам'яті, де кожен елемент набуває метафоричних властивостей і впливає на сприйняття трагедії.В українському контексті формується новий підхід до меморіальної архітектури, що поєднує традиційні символи з сучасними концептуальними рішеннями, мінімалізмом, акцентом на емоційному впливі та використанням нерідко -нематеріальних‖ інструментів -порожнечі, тиші, світла, слідів руйнування.Це створює характерну для України модель меморіального простору, у якій образність виступає ключовим інструментом формування атмосфери пам'яті та співпереживання.У зв'язку з цим дослідження феномену образності в сучасних сакрально-меморіальних просторах України набуває особливої актуальності.Воно дозволяє зрозуміти, яким чином архітектурні засоби формують