Публічне управління в територіальних громадах в умовах воєнного стану: зміни та проблемні аспекти

Подкур В. О. викладач, спеціаліст вищої категорії циклової комісії гуманітарних та суспільних дисциплін, Житомирський агротехнічний фаховий коледж.аспірант Державного університету «Житомирська політехніка» спеціальності 281 Публічне управління та адміністрування ПУБЛІЧНЕ УПРАВЛІННЯ В ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАДАХ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ: ЗМІНИ ТА ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ Повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року кардинально змінило умови функціонування всієї системи публічного управління держави.Запровадження правового режиму воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022№ 64/2022 [1, с. 3] зумовило необхідність швидкої адаптації управлінських процесів до нових реалій, особливо гостро ці виклики відчули територіальні громади, які внаслідок реформи децентралізації отримали значні повноваження та відповідальність за забезпечення соціального розвитку на місцевому рівні [15, с. 80].Воєнний стан зумовив кардинальну зміну пріоритетів і механізмів управління, трансформував соціально-економічні відносини та спричинив масштабні міграційні процеси [9, с. 172].Запровадження правового режиму воєнного стану суттєво вплинуло на правове регулювання діяльності органів місцевого самоврядування.Відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015№ 389 VIII, воєнний стан визначається як «особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності» [7, с. 4].Воєнний стан призвів до суттєвих змін в організаційній структурі управління територіальними громадами.В громадах, які знаходяться в зоні бойових дій або на тимчасово окупованих територіях, були створені військові адміністрації, які перебрали на себе повноваження органів місцевого самоврядування[12, с. 67].У інших громадах, відповідно до досліджень А. Ткачука, «відбулася функціональна перебудова організаційних структур з акцентом на безпекову складову, соціальний захист, гуманітарну допомогу та підтримку внутрішньо переміщених осіб» [16, с. 119].Теоретичне підґрунтя публічного управління розвитком громад становлять концепції місцевого самоврядування, теорія суспільного вибору, концепція сталого розвитку та теорія людського капіталу.Відповідно до цих концепцій, ефективне управління соціальним розвитком має базуватися на активній участі населення, врахуванні місцевих особливостей та потреб, оптимальному використанні наявних ресурсів та забезпеченні гармонійного розвитку економічної, соціальної та екологічної сфер [14, с. 49].До початку повномасштабної війни в Україні сформувалася багаторівнева система публічного управління соціальним розвитком громад.Ця система включала [9, с. 172]:• Нормативно-правовий рівень -законодавчі акти, що регулюють процеси децентралізації, місцевого самоврядування та соціального розвитку.• Інституційний рівень -органи місцевого самоврядування, виконавчі органи влади, заклади соціальної інфраструктури, громадські організації.• Фінансово-економічний рівень -механізми формування та використання бюджетних коштів, залучення інвестицій, грантів та інших ресурсів для соціального розвитку.• Організаційно-управлінський рівень -стратегії та програми соціального розвитку, механізми прийняття управлінських рішень, моніторинг та оцінка результатів.• Інформаційно-комунікаційний рівень -системи інформування громадян, забезпечення прозорості діяльності органів влади, механізми громадської участі.