МОРАЛЬ, МОРАЛЬНА АВТОНОМІЯ, НРАВСТВЕННІСТЬ І SITTLICHKEIT ЯК БАГАТОРІВНЕВА ОСНОВА ВІТАЛЬНОСТІ ТА ВІТАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ У ВІТАЛЬНО-КРИЗОВИХ СИТУАЦІЯХ В УМОВАХ ЗАГРОЗ НАЦІОНАЛЬНІЙ БЕЗПЕЦІ

Анотація. У тезі здійснено соціально-філософське й антропологічно-безпекове обґрунтування багаторівневої морально-етичної основи вітальності та вітальної безпеки в умовах вітально-кризових ситуацій, характерних для сучасних воєнних і гібридних загроз національній безпеці. Вихідною позицією є положення, що вітальність як інтегральна життєва сила особистості та спільнот не може бути редукована до психофізіологічних параметрів адаптації, оскільки у пограничних режимах війни та системної нестабільності вона визначається насамперед здатністю суб’єкта і колективу зберігати смислову орієнтацію, гідність і суб’єктність через відповідальний морально-екзистенційний вибір. З цією метою запропоновано рівневе розмежування категорій «мораль», «моральність/моральна автономія», «нравственність» і «Sittlichkeit» як комплементарних, але функціонально різних регуляторів вітальності, що діють на індивідуальному, соціальному та інституційному рівнях. Показано, що мораль виконує роль зовнішньої нормативної координації, моральна автономія - внутрішнього механізму відповідального вибору, нравственність - глибинного життєствердного морального стрижня особистості, тоді як Sittlichkeit репрезентує соціально-інституційне втілення етичного життя спільноти, яке забезпечує відтворення гуманістичних практик і колективної життєстійкості. Обґрунтовано, що ерозія моральної автономії та деградація Sittlichkeit в умовах тривалого кризового тиску формують антивітальні ефекти, які мають не лише гуманітарні, а й прямі безпекові наслідки: зниження соціальної довіри, ослаблення громадянської відповідальності, зростання вітальної вразливості населення та передумови вітальної віктимності як чинника внутрішньої дестабілізації держави. Висновується, що вітальна безпека як антропоцентрична гуманітарна складова національної безпеки має включати багаторівневий етичний компонент як системоутворювальний елемент - інтеграцію внутрішніх ресурсів моральної автономії з правовими, освітніми та психосоціальними інституційними механізмами захисту життя, гідності та суб’єктності. Ключові слова: вітальність; вітальна безпека; національна безпека; мораль; моральна автономія; нравственність; Sittlichkeit; вітально-кризова ситуація; інституційна етичність.