ОПЕРАЦІОНАЛІЗАЦІЯ ВІТАЛЬНОСТІ У БЕЗПЕКОВОМУ ДИСКУРСІ: ПСИХОМЕТРИЧНІ ТА СТРЕСОЛОГІЧНІ ІНДИКАТОРИ ЯК ПІДҐРУНТЯ ВІТАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

Анотація. У тезі здійснено міждисциплінарне осмислення проблеми операціоналізації вітальності в контексті сучасного безпекового дискурсу з акцентом на психометричні та стресологічні індикатори як наукові інструменти вимірювання життєвих ресурсів людини в умовах війни та вітально-кризових ситуацій. Обґрунтовано, що вітальність як інтегральний антропологічний феномен не може бути адекватно включена до систем національної та гуманітарної безпеки без переходу від теоретичних дефініцій до операційно визначених показників, здатних фіксувати динаміку адаптаційної енергії, психоемоційного тонусу та стійкості суб’єктності. Показано евристичний потенціал стресологічної концепції Г. Сельє, зокрема поняття адаптаційної енергії, а також психометричних методів оцінювання емоційного стану й життєвого тонусу, зокрема профілю настрою (POMS), для виявлення ранніх антивітальних тенденцій. Доведено, що застосування таких індикаторів забезпечує перехід від розуміння вітальності як ситуативного психофізіологічного стану до її трактування як стратегічного ресурсу, що потребує системної підтримки, моніторингу та інституційного захисту. Аргументовано, що операціоналізація вітальності є необхідною методологічною передумовою формування концепції вітальної безпеки як складової національної безпеки, орієнтованої на превентивне збереження життєстійкості особистості та спільнот. Ключові слова: вітальність; вітальна безпека; національна безпека; операціоналізація; адаптаційна енергія; стрес; психометричні індикатори; життєвий тонус; POMS.