ЛЮДСЬКА ГІДНІСТЬ ЯК КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВА ТА ПСИХОЛОГІЧНА КАТЕГОРІЯ

Людська гідність є фундаментальною цінностю сучасного конституціоналізму та визначальною категорією у системі прав і свобод людини. Конституція України проголошує людську гідність найвищою соціальною цінністю, що зумовлює обов’язок держави забезпечувати її повагу і захист у процесі здійснення публічної влади. Водночас людська гідність не зводиться виключно до юридичної конструкції, оскільки має глибокий психологічний зміст, пов’язаний із самосприйняттям особи, її емоційною стабільністю, почуттям власної цінності та довірою до державних інституцій. Актуальність дослідження зумовлена посиленням ролі правоохоронних органів, розширенням сфери застосування державного примусу та зростанням кількості випадків порушення людської гідності у правозастосовній практиці. Порушення гідності особи під час затримання, допиту, застосування запобіжних заходів або інших процесуальних дій має не лише правові, а й суттєві психологічні наслідки, які негативно впливають на реалізацію процесуальних прав та ефективність правового захисту. У статті людська гідність досліджується як комплексна конституційно-правова та психологічна категорія. Обґрунтовується, що формально-юридичний підхід до розуміння гідності є недостатнім без урахування психологічних чинників правозастосування. Аналізується взаємозв’язок між правовими гарантіями людської гідності та її психологічним сприйняттям особою у взаємодії з органами державної влади. Особлива увага приділяється значенню людської гідності у правоохоронній та судовій діяльності, а також ролі судової практики у формуванні стандартів її захисту. Зроблено висновок, що ефективне забезпечення людської гідності можливе лише за умови поєднання конституційно-правових механізмів із урахуванням психологічних аспектів поведінки та сприйняття особи у публічно-правових відносинах. References 1. Constitution of Ukraine. (1996). Adopted on June 28, 1996 (as amended). Vidomosti of the Verkhovna Rada of Ukraine, No. 30, Art. 141. 2. Universal Declaration of Human Rights. (1948). Adopted by the UN General Assembly on December 10, 1948. 3. International Covenant on Civil and Political Rights. (1966). Adopted on December 16, 1966. Ratified by Ukraine on October 19, 1973. 4. Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms. (1950). Adopted on November 4, 1950. Ratified by Ukraine on July 17, 1997. 5. Rabinovych, P. M. (2004). Human and Civil Rights: Theoretical and Constitutional Foundations. Lviv: Svit. 6. Skakun, O. F. (2011). Theory of State and Law. Kharkiv: Konsum. 7. Koziubra, M. I. (2012). The Rule of Law and Human Rights. Kyiv: Yurinkom Inter. 8. Shevchuk, S. V. (2011). Judicial Protection of Human Rights: The Case Law of the European Court of Human Rights in the Context of Ukrainian Law. Kyiv: Referat. 9. Baulin, Yu. V. (2015). Human dignity as a fundamental constitutional value. Law of Ukraine, 7, 45–52. 10. Kostytskyi, V. V. (2016). Anthropological foundations of constitutional law. Legal Science, 3, 12–18. 11. Holovatyi, S. P. (2006). The Rule of Law. Kyiv: Feniks. 12. Levenets, Yu. A. (2010). Legal Psychology. Kyiv: Atika. 13. Bandurka, O. M. (2014). Psychology of Management and Law Enforcement Activity. Kharkiv: Maidan. 14. Kravchuk, M. V. (2018). Psychological aspects of law enforcement activity. Bulletin of the National Academy of Legal Sciences of Ukraine, 2, 89–96. 15. Fuller, L. L. (2010). The Morality of Law (Ukrainian translation). Kyiv: Univers. 16. Alexy, R. (2002). A Theory of Constitutional Rights. Oxford: Oxford University Press.