Особистісний потенціал соціально-психологічної адаптації військово-службовців

Повномасштабна війна в Україні актуалізувала проблему соціально-психологічної адаптації військовослужбовців після бойового досвіду та потребу в ресурсно-орієнтованих моделях психологічного супроводу. Теоретично особистісний потенціал концептуалізовано як інтегративну систему регуляторно-стійкісних, комунікативно-соціальних, нормативно-ціннісних і професійно-мотиваційних ресурсів. Емпіричне дослідження проведено на вибірці N = 48 військовослужбовців із використанням багаторівневого особового опитувальника «Адаптивність-200»; застосовано описову статистику та кореляційний аналіз Пірсона. Встановлено, що у вибірці переважають задовільний і достатній рівні стійкості до бойового стресу, водночас п’ята частина респондентів мають низьку стійкість. Виявлено розподіли стенових показників за шкалами поведінкової регуляції, комунікативного потенціалу, морально-етичної нормативності та військово-професійної спрямованості, що характеризуються домінуванням середніх значень, із наявністю підгрупи осіб із підвищеними ризиковими індикаторами (схильність до девіантних форм поведінки, суїцидальний ризик). Результати кореляційного аналізу показали статистично значущі зв’язки між усіма компонентами та інтегральним показником особистісного потенціалу соціально-психологічної адаптації (p < 0,001), зокрема високі кореляції інтегрального показника з поведінковою регуляцією (r = 0,977), комунікативним потенціалом (r = 0,770), морально-етичною нормативністю (r = 0,728) і військово-професійною спрямованістю (r = 0,590), а також із суїцидальним ризиком (r = 0,903) та схильністю до девіантних форм поведінки (r = 0,839). Отримані результати підтвердили системний характер особистісного потенціалу та його роль як ресурсу адаптації, а також окреслили напрями психологічного супроводу, орієнтованого на посилення регуляторних і соціально-комунікативних ресурсів та профілактику ризикових проявів.