ХАРАКТЕРИСТИКА НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЛІТИКИ ПАМ’ЯТІ В УКРАЇНІ У 2014–2022

Мета дослідження – здійснити аналіз нормативно-правового забезпечення політики пам'яті в Україні впродовж 2014 – 2022 рр., визначити основні напрями законодавчої діяльності, виявити ключові етапи еволюції правової бази та оцінити ефективність імплементації прийнятих правових актів у контексті формування національної ідентичності та соціального захисту учасників бойових дій. Методологія дослідження базується на принципах історизму, системності та об'єктивності. Використано історико-правовий метод для аналізу законодавчих актів та нормативно-правових документів різних рівнів; проблемно-хронологічний метод – для структурування матеріалу за тематичними напрямами та часовими періодами; компаративний метод – для порівняння різних етапів нормотворчості та виявлення закономірностей еволюції законодавства; метод критичного аналізу – для оцінки ефективності імплементації правових норм та виявлення проблемних аспектів їх практичної реалізації. Наукова новизна. Вперше здійснено системний аналіз нормативно-правових актів, що регулювали політику пам'яті у 2014 – 2022 рр., виокремлено три основні напрями законодавчої діяльності: правове визнання російської агресії та статусу її учасників, декомунізація символічного простору, формування правових засад комеморативних практик. Проаналізовано динаміку правового оформлення статусу учасників бойових дій від початкового визначення АТО до ООС, досліджено еволюцію декомунізаційного законодавства та його імплементації, виявлено проблеми практичної реалізації законодавчих норм, зокрема множинність актів, розпорошення повноважень між різними органами влади, бюрократизацію процедур отримання статусу та соціальних гарантій. Висновки. Доведено, що нормативно-правове забезпечення політики пам'яті 2014 – 2022 рр. характеризувалося динамічністю та реактивністю, еволюціонуючи паралельно з розвитком подій на фронті та змінами в суспільній свідомості. Законодавче оформлення пам'яті про війну виконувало подвійну функцію: надавало офіційного статусу подіям, особам та організаціям, легітимізуючи їх роль у боротьбі за незалежність, і створювало правові механізми соціальної підтримки ветеранів та їхніх родин. Попри значний обсяг прийнятих законів та постанов, їх практична реалізація стикалася з системними проблемами, що знижувало ефективність державної політики у сфері вшанування пам'яті та соціального захисту захисників України.